При повній втраті працездатності держава компенсуватиме людині до 100% її доходу
В Україні розпочалася комплексна реформа соціального захисту. Першими її «ластівками» стали реорганізовані МСЕКи, гучні скандали навколо яких певним чином і пришвидшили запровадження давно анонсованих, а головне – назрілих змін у застарілій системі. Медична складова цієї багатошарової реформи стартувала з 1 січня 2025 року. А з 1 січня 2026 року українців чекають зміни і у тій частині, що стосуються соціального страхування – підтримка осіб з інвалідністю, виплати лікарняних, регресів тощо.
Укрінформ розпитав у першої заступниці міністра соціальної політики України Дарії Марчак про майбутні зміни в системі соціального страхування, які, як наголошують у міністерстві, покликані створити максимально сприятливі умови для отримання людиною необхідної саме їй допомоги.
– Українців чекає комплексна реформа системи соціального страхування – зараз Міністерство соціальної політики доопрацьовує відповідний законопроєкт №12209, який передбачає низку новацій. У прикінцевих положеннях зазначається, що закон набирає чинності з 1 липня 2025 року, але поки що він прийнятий лише за основу. Як ви оцінюєте перспективи його ухвалення?
– Ми зараз активно готуємо законопроєкт до другого читання. Опрацювали значну кількість пропозицій від народних депутатів і окремо – від громадських організацій. Частина цих пропозицій стосувалася, наприклад, уточнення норм, термінології, яка не для всіх була очевидною. І зараз прописуємо певні поняття більш чітко, щоб не було непорозумінь.
Щодо перспектив ухвалення, це важко прогнозувати, але ми сподіваємося, що протягом січня завершиться принаймні технічна робота над текстом.
– У пояснювальній записці до документа вказано, що він розроблений з метою модернізації системи соціального страхування. Що саме, на Вашу думку, застаріло у цій сфері та потребує оновлення?
– Цей законопроєкт доповнює та розвиває реформу МСЕК, що впроваджується нещодавно прийнятим Законом №12178 (“Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи” – Ред.), в її соціальній частині.
Україна має нарешті перейти на застосування міжнародної класифікації функціонування (Міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я, МКФ, – ред.) при оцінці обмежень людини в її взаємодії, скажімо так, із зовнішнім світом. Закон №12178 започатковує здійснення загальної оцінки повсякденного функціонування людини. Далі мають бути розроблені вже документи, які визначатимуть застосування цього підходу у різних сферах. Як-от законопроєкт Мінсоцполітики, який зі свого боку деталізує оцінку функціонування у соціальній складовій та у сфері зайнятості.
Тепер щодо застарілості норм. Наприклад, сьогодні, на законодавчому рівні для працюючих українців передбачено збереження робочого місяця на випадок лікарняного протягом 4 місяців. Поки людина хворіє або відновлюється після оперативного втручання, вона отримує виплати згідно лікарняного, в залежності від страхового стажу, від 50% до 100% середньої заробітної плати. Але на 120-й день роботодавець має повне право таку людину звільнити, якщо вона не приступила до роботи. І дуже часто цим правом роботодавці користуються, насправді. Тобто, припиняється виплата лікарняного, немає роботи, а людина ще має долікуватися. І як при цьому фінансувати реабілітацію та утримувати родину – незрозуміло. Особливо складна історія, якщо, наприклад, це одинокий батько чи мати.
Чинне законодавство передбачає, що будь-яка подальша підтримка у подібних випадках надається після отримання людиною статусу інвалідності. Добре, якщо всі комісії та оформлення можна пройти швидко. Але ми знаємо багато випадків, коли людина проходила сім кіл пекла – процес отримання статусу інвалідності через МСЕК затягувався на місяці й відбувався у вкрай непрозорий спосіб. Тобто фактично законодавство змушувало людину заглиблюватися у бюрократичну тяганину замість того, щоб вона приділила увагу та час здоров’ю.
Що відбувається далі? Людині призначається допомога, виходячи фактично з її групи інвалідності, а не в залежності від потреб та, що головне, можливостей. Наявний сьогодні розподіл на три групи інвалідності надто неочевидний, і ніяк цього не враховує. Тому першочергове завдання цієї реформи зробити так, щоб людина отримала необхідну саме їй, з урахуванням її стану здоровʼя, потреб у догляді, фінансового стану максимальну підтримку від держави – одразу й швидко – для реабілітації своєї фізичної спроможності, а також підтримати її в подальшій самореалізації. Логіка в тому, щоб допомогти людям, які втратили ті чи інші функціональні можливості організму, повернутися (за відсутності медичних протипоказань) до самостійного незалежного життя. Щоб вони не втрачали можливість заробляти та гідно утримувати себе і родину.
– Із філософією реформи зрозуміло. Які кроки планується здійснити для досягнення цієї мети?
Якщо ми не зможемо допомогти людині відновити свою економічну самостійність, тоді підтримка від держави має бути гідною
– Ще на етапі перебування пацієнта в лікарні мультидисциплінарна команда чи лікар фіксують потребу у тривалій реабілітації або лікуванні, і на цій підставі медична команда у цифровий спосіб (через обмін даними) за згодою пацієнта передає цю інформацію на соціальну сторону, після чого до роботи з ним підключається соціальна команда. Вже зараз лікарі мають оцінювати функціональний стан пацієнта за МКФ і не лише брати до уваги його фізичний стан, а і зважати на його соціальне становище та життєві обставини. Припустимо, одинока жінка, яка сама виховує малолітню дитину, отримала складний перелом. Це означає тривалу госпіталізацію та період реабілітації. Одразу постає питання, а що з дитиною, якщо нікого з рідних більше нема? У цій ситуації соціальні працівники мають оцінити потреби такої пацієнтки та розробити план її підтримки через послугу з догляду за дитиною під час лікування та відновлення мами, надання їй допоміжних засобів реабілітації та інше.
Ключовий момент – покриття втрати доходу. У складних випадках, які потребують довготривалого відновлення працюючої людини, держава буде платити лікарняний стільки, скільки потрібно, аби людина відновилася. Ми маємо допомогти людині відновитися й повернутися до повноцінного життя, а не – як сьогодні – створювати ситуацію, коли людина втратила здоровʼя, не може більше самостійно функціонувати, не може себе забезпечувати, і до кінця життя повністю залежна від допомоги інших та від державних виплат.
Тобто ми гарантуємо медичну й за потреби психологічну реабілітацію. Обіцяємо також підтримку у стосунках з роботодавцем, наприклад, у питаннях облаштування та адаптації робочого місця й приміщення. Або у взаємодії зі Службою зайнятості, яка допоможе з пошуком іншої роботи чи перекваліфікації.
А якщо ми не зможемо допомогти людині відновити свою економічну самостійність, тоді підтримка від держави має бути гідною.
– Що у розумінні держави «гідна»?
Законопроєкт передбачає 100-відсоткову компенсацію доходу при повній втраті спроможності себе забезпечувати
– Потрібно намагатися відновити дохід людини, який вона мала до страхового випадку. Тобто, якщо після реабілітації людина змогла повернутися до своєї роботи – прекрасно, вона має свій дохід, значить, держава добре спрацювала. Якщо людина після реабілітації змогла повернутися до роботи, але, наприклад, через функціональні обмеження організму втратила частину заробітку, тоді держава має компенсувати цю частину. Якщо ж людина повністю втратила можливість заробляти, то тоді наше завдання максимально їй компенсувати дохід, який вона мала до страхового випадку. Саме тому законопроєкт передбачає 100-відсоткову компенсацію доходу при повній втраті спроможності себе забезпечувати. Щоправда, країна, на жаль, поки що не може собі дозволити виплачувати будь-який розмір попереднього заробітку, тому у поточній редакції документа передбачено обмеження до 10 прожиткових мінімумів для осіб, що повністю втратили працездатність. Станом на 2024 рік це 23 610 грн (аналогічне обмеження діє і зараз).
Що стосується страхових виплат внаслідок нещасного випадку на роботі, то пропонується підвищити ліміт на максимальну виплату з існуючих чотирьох мінімальних заробітних плат до п’яти (станом на 2025 рік – з 32 тис. грн до 40 тис. грн – Ред.).
– Виплати у випадку тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснює Пенсійний фонд з коштів, які надходять від сплати єдиного соціального внеску. Багато говорять про дефіцитність ПФУ в частині саме пенсійних виплат. А як щодо тієї його частини, з якої здійснюються виплати на випадок втрати працездатності, яка ситуація з надходженнями тут?
– Насправді тут достатньо цікава ситуація. Завдяки тому, що функції з адміністрування виплат соцстрахування передали з окремого страхового фонду до Пенсійного фонду (діяльність Фонду соціального страхування України була припинена з 1 січня 2023 року. – ред.) і завдяки хорошій цифровізації ПФУ та можливості якісної верифікації усіх виплат, ми змогли суттєво заощадити кошти та збалансувати систему. Станом на кінець 2022 року по Фонду соціального страхування у нас був дефіцит близько 3 млрд грн. За два роки широкомасштабного вторгнення вдалося повністю подолати заборгованість по лікарняних, по виплатах по вагітності та пологах і на сьогодні немає дефіциту у цій системі.
Тож запропонованою реформою планується активно інвестувати саме у збереження спроможності людини, і сподіваємось, що завдяки цьому значна частина людей не випадатиме з ринку праці, й відповідно, утримуватиметься баланс між працюючими та тими, хто знаходиться на державному утриманні.
– Чи потраплятимуть під дію нових правил травмовані військові?
– За пропозицією Міністерства ветеранів, в редакції проєкту закону до другого читання ми пропонуємо поширити норми цього проєкту і на військовослужбовців, що отримали травми та інвалідність, та демобілізуються з лав Збройних Сил.
Щоправда, оскільки сьогодні військовослужбовці не сплачують внесок по тимчасовій непрацездатності і нещасному випадку на виробництві, то оплачувати відповідні соціальні послуги і виплати для них пропонуємо за рахунок державних коштів.
Ветеран, який знаходиться на лікуванні, але вже звільнений з війська, одразу буде отримувати лікарняний на рівні 100% свого грошового забезпечення до поранення. Ми будемо його реабілітувати, допоможемо в поверненні на ринок праці, якщо потрібно – забезпечимо допоміжні засоби реабілітації, адаптацію робочого місця, перенавчання. І доки ветеран шукає роботу чи перенавчається, держава платитиме допомогу по безробіттю тривалий час у розмірі 50% грошового забезпечення до поранення.
Якщо ветеран не має можливості працевлаштуватися, держава платитиме 100% грошового забезпечення вже на постійній основі за те, що людина віддала своє здоров’я, захищаючи Батьківщину. Мається на увазі розмір грошового забезпечення, яке воїн отримував у лавах ЗСУ, але без бойових.
– Повертаючись до соціального захисту цивільних. Що зміниться для людей, які на момент встановлення непрацездатності ніде не працювали або не набули достатньо страхового стажу?
– Якщо у людини взагалі немає страхового стажу, то ця реформа її, на жаль, не стосується. Так, держава гарантує їй надання соціальних послуг чи допоміжних засобів реабілітації, але на лікарняні виплати громадянин без стажу розраховувати не може. Натомість тимчасово безробітні українці потраплятимуть під дію нових норм. Тобто їм буде доступний соціальний супровід від реабілітації й відновлення до працевлаштування. І це дуже важлива, на наш погляд, новація, яка спрямована на те, щоб допомогти максимально кожній працездатній людині відновити свій потенціал.
– Розкажіть, що зміниться для прокурорів, які отримували захмарні пенсії по інвалідності і продовжували працювати. Власне, прокоментуйте той кейс, який набув розголосу і привернув увагу громадськості, завдяки чому реформа соцстрахування й отримала рішучий поштовх.
Виключається сама можливість для прокурорів одночасно отримувати пенсії по інвалідності й працювати в органах прокуратури
– Пропонується дві зміни. По-перше, виключається сама можливість для прокурорів одночасно отримувати пенсії по інвалідності й працювати в органах прокуратури, бо це єдина категорія серед усіх держслужбовців, які мали таке право. Ця надмірна пільга, на жаль, існує через те, що наше законодавство про пенсійне забезпечення дуже децентралізоване. Умовно, у кожній галузі своє окреме законодавство, в яке вносяться зміни на свій розсуд. Зараз у нас є вимога з боку Міжнародного валютного фонду припинити таку практику й забезпечити консолідацію усього пенсійного законодавства, щоб не було ось таких викривлень. Тому надалі прокурорські пенсії по інвалідності будуть призначатися за загальними правилами.
По-друге, страхові виплати по інвалідності для прокурорів будуть виплачуватися на загальних підставах, – так, як і для будь-якої іншої людини в країні.
– Багатьох пересічних громадян хвилює, чи збережеться все ж статус інвалідності та як він буде розмежований з оцінкою працездатності. Можете роз’яснити?
Раніше призначені виплати по інвалідності й встановлені групи інвалідності залишаються, як були
– Перше й головне: раніше призначені виплати по інвалідності й встановлені групи інвалідності залишаються, як були. Встановлювати інвалідність експертні медичні команди будуть щонайменше до липня 2026 року. Тобто принаймні наступні півтора роки жодних змін у цій процедурі не станеться
Всі зміни, які пропонуються, зокрема, й оцінка обмежень функціонування у сфері зайнятості, почнуть діяти тільки після 1 січня 2026 року.
І ще один дуже важливий момент. Встановлюється правило, згідно якого призначена пенсія по інвалідності або страхова виплата, так званий регрес за втрату працездатності, після набуття людиною 60-річного віку автоматично стає довічною.
– Хто буде здійснювати оцінку працездатності, як це відбуватиметься?
– Оцінка працездатності буде здійснюватися паралельно в ході медичної експертизи, при тому без особистої участі пацієнта, адже МКФ передбачає цифровий спосіб опрацювання даних. Ще на етапі реабілітації, чи одразу по її завершенню, людина буде проходити оцінку обмежень повсякденного функціонування організму – ОПФО (це те, що вже ухвалено Верховною Радою в рамках реформування системи МСЕК). Під час цієї оцінки медична команда внесе всю інформацію щодо виявлених обмежень в цифрову систему, і якщо дані цієї оцінки засвідчать, що людина має обмеження, які можуть впливати на її можливість далі працювати на попередньому місці роботи, це стане тригером для того, щоб людина також пройшла оцінку того, з якими викликами – через фізичні обмеження – вона може зіткнутися у сфері зайнятості.
Для цього хворому потрібно буде пройти додатковий опитувальник. Якщо пацієнт не володіє цифровими технологіями або неспроможний це зробити через стан здоров’я, йому допоможе соціальний працівник.
Опитувальник є основним оціночним документом, який дозволить зрозуміти фах, компетенції, схильності людини, тобто що вона може і хотіла б робити у професійному житті. Незалежний експерт на підставі самооцінки людини й медичних даних визначить, чи завадять функціональні обмеження людині працювати за фахом далі, чи допоможе обрати іншу сферу за потреби, підключити Службу зайнятості і так далі.
– У цьому контексті бентежить фах людей, які оцінюватимуть рівень працездатності функціонально обмеженого громадянина. Чи правильно я зрозуміла, що це будуть представники Служби зайнятості?
– В Україні ще немає такої спеціальності, і ми ще дискутуємо з колегами про те, якими компетенціями має володіти такий експерт. Але скажу так: оцінка можливостей людини бути залученою до ринку праці – не наше ноу-хау. Це досвід інших країн. Наприклад, в Естонії таку оцінку проводять медики разом з оцінкою функціонування організму. Ми в Україні схиляємось до розмежування експертних команд. Але ключове те, що відповідні фахівці мають пройти спеціальне навчання, отримати сертифікат та бути незалежними позаштатними працівниками задля уникнення будь-якого адміністративного впливу на них.
– Здається, ще один обмежувальний для реформи фактор – це ринок праці. Знайти роботу для людини з обмеженнями у столиці чи місті обласного значення – це одна справа, а у населених пунктах на півтори тисячі мешканців – зовсім інша.
Якщо держава не виконала свою частину гарантій для повернення людини до ринку праці, тоді має платити повну страхову виплату
– Це питання активно обговорюється з організаціями, що об’єднують осіб з інвалідністю. За великим рахунком, йдеться про спроможність держави забезпечити людину з обмеженнями повсякденного функціонування роботою. Зараз запроваджуються різні економічні стимули для роботодавців задля працевлаштування людей з інвалідністю. Додатково у законопроєкті ми пропонуємо такий принцип – якщо держава не виконала свою частину гарантій для повернення людини до ринку праці (не навчила, не запропонувала нову роботу, не створила безбар’єрне середовище й умови і т.д), це означає, що вона не впоралася зі своїм завданням і тоді має платити повну страхову виплату.
– Скільки зараз в Україні людей з інвалідністю та скільки з них працюють?
– Сьогодні приблизно 1,5 млн осіб отримують пенсії по інвалідності. Є люди, які отримують державну соціальну допомогу як особи з інвалідністю, це якраз ті, у кого немає стажу. Але вказані півтора мільйона осіб – це, власне, ті, хто мали страховий стаж для призначення пенсій. З них приблизно 0,5 млн осіб, тобто майже третина, паралельно ще працюють. Водночас, із загальної кількості осіб з інвалідністю в Україні до початку повномасштабного вторгнення лише 16% були працевлаштовані. Тож потенціал до активізації людей з інвалідністю на ринку праці ще є.
– Давайте уточнимо: як довго людина з інвалідністю отримуватиме виплати – на час лікування, реабілітації та пошуку роботи? Бо, наприклад, допомога по безробіттю в умовах воєнного стану виплачується протягом усього 3 місяців.
– Після численних дискусій та за загальною згодою усіх експертів дійшли висновку, що період виплати лікарняного на час лікування та реабілітації загалом може становити до 14 місяців.
Щодо виплат по безробіттю для людей, які мають функціональні обмеження, то максимальний термін таких виплат становитиме 12 місяців. Це з огляду складнощів працевлаштування людей з обмеженнями в умовах, коли безбар’єрне середовище в Україні ще тільки створюється.
– У законопроєкті передбачається щомісячна страхова виплата людям зі стійким частковим обмеженням працездатності за умови їхнього сприяння своєму працевлаштуванню. Тобто якщо людина з якихось причин відмовляється від пропозиції тієї чи іншої роботи, її позбавлять виплат?
– Якщо людина може працювати, що підтверджене відповідним експертним висновком, має таку можливість і при цьому відмовляється працевлаштуватися, то дивно вимагати від держави виплат і при цьому відмовлятись від можливості власного заробітку. Ми маємо чесно визнати: у нас, через війну, складна демографічна ситуація і дуже складна ситуація на ринку праці, критично низький рівень народжуваності, нас не завжди фінансуватимуть партнери. Тому вибору особливого немає – держава каже, що допомагатиме людині за умови, якщо вона прагне повернутися до повноцінного, самостійного, а також активного економічного життя. Громадянин мав би використати цю можливість по максимуму.
– У вашому законопроекті також йдеться, що розмір страхової виплати особам зі стійким обмеженням працездатності може коригуватися у разі, якщо у застрахованої особи є інші джерела доходу. Поясніть, що це означає?
– Ця норма поки є дискутивною, і ми не впевнені, що вона буде в фінальній редакції законопроєкту. Логіка закладання такої норми полягала в тому, що у людини, звісно, можуть бути різні джерела доходів, які враховуються при призначенні соціальної допомоги.
– У пояснювальній записці наголошується, що реалізація реформи не потребуватиме збільшення видатків з державного чи місцевого бюджетів. Як це корелюється з передбаченим збільшенням виплат? Завдяки чому буде збалансовано бюджет?
– Початок реформи планується у 2026 році, і впровадження реформи потребуватиме підвищення видатків у бюджеті. Але, по-перше, за нашими прогнозами, це зростання буде помірним і ми зможемо його профінансувати у межах бюджету Пенсійного фонду на 2026 рік.
А по-друге, ми очікуємо, що, завдяки, скажімо так, пришвидшенню інвестиції у підтримку людини, не чекаючи на те, що вона втратить свій потенціал і роботу, це допоможе нам, як країні, вже у середньостроковій перспективі мати менше людей, які будуть достроково випадати з ринку праці. Тим самим ми покращимо ситуацію на ринку праці, збільшимо кількість платників податків, і завдяки цьому в цілому вдасться збалансувати видатки.
– Але ж доходи ПФУ сьогодні у великій мірі залежать від єдиного соціального внеску, сплаченого переважно військовими. Коли ж війна закінчиться і військові повернуться додому, які прогнози по наповненню Пенсійного фонду?
– Коли завершиться війна, то у нас теоретично мають зменшитись і видатки на сферу безпеки та оборони. Розраховуємо, що тоді звільниться певний ресурс, який можна буде перерозподілити й на запропоновану реформу соціального страхування. Головне, щоб мир настав і був справедливий…
Юлія Абакумова, Київ
Фото: Олександр Клименко