Кропивничанин Сергій Гребенюк мріє про біонічний протез* руки. Він ветеран російсько-української війни. Йому ампутували праву руку після поранення на фронті у 2023 році. Чоловік хоче повернутись на військову службу й допомагати військовим.
Про це він розповів Суспільному.
Сергію Гребенюку 59 років. Його боротьба за незалежність України розпочалась у 2014 році, з початку вторгнення Росії в Україну.
“Військову кар’єру я розпочав, як тільки Росія анексувала Крим. Ми з хлопцями почали збиратись до купи, майже всі пройшли Майдан. У квітні 2014 року був сформований 17 батальйон. Ми пройшли в центрі підготовку і поїхали — хто в Мелітополь, хто в Генічеськ. Потім в серпні ми поїхали в Дебальцеве. Далі Фащівка, Горлівка, і до 2015 року я воював. У 2022 році так само виїжджав у Миколаївську область”.
Сергій Гребенюк в місті Дебальцеве Донецької області, 2014 рік. Сергій Гребенюк
Сергій Гребенюк (у центрі) в селищі Фащівка Луганської області, 2014 рік. Сергій Гребенюк
Чоловік отримав поранення у липні 2023 року під Бахмутом Донецької області. Тоді розпочався мінометний обстріл. Першим був поранений командир групи, потім інший боєць. Наказу на евакуацію військові не отримали й самі вирішили продовжувати виконувати роботу. Біля Сергія поруч упала міна. За його словами, пощастило, що не відірвало ноги.
“Прямо падає, не збоку, бо могло б відрубати. Я чую, що удар, і запекло ноги у воронці. Кров. Я падаю і кричу: “Уран, дві ноги!” І він кричить: “Тримайся, Борода**, я зараз”. І він вискакує. Я кидаю автомат вниз, він мене бере за бронік, і ми котимось вниз по схилу. І в самому низу прилітає ще одна ворожа міна. І я йому кажу: “Кінець руці”. А він каже: “Борода, мені теж щось у руку прилетіло”. А моя рука на шкурочці і перекинулась”.
Цю фотографію Сергій Гребенюк зробив за 10 хвилин до обстрілу, під час якого отримав поранення, 10 липня 2023 року. Сергій Гребенюк
В “Урана” теж одна рука була перемотана, а інша пробита наскрізь. Після цього вискочив інший побратим “Вовк” — з укриття й ухопив Сергія за бронежилет.
“Це невеликий хлопчина, кілограмів 60. І він тягнув мене в укриття що бульдозер. А мене 80 кілограмів, бронежилет, рюкзак, вісім магазинів, автомат, каска. Перетягнули, перемотали руку і на всякий випадок прив’язали, бо бовталась”.
До евакуаційної машини треба було йти чотири кілометри. Цей шлях пройшли за 21 годину. Це все було під обстрілами. Командир групи сказав, що міг би допомогти дощ, бо ясне сонце й тиша роблять бійців мішенню для російської армії.
“Він починає читати молитву і просить дощу. Серед ясного неба влупив дощ — і мене на ношах в гору. І тягнули по камінню, по болоту, по посадці порубаній. Тягнули довго, дощ нам допоміг вибратись у посадку. Хоч вона порубана, але можна десь упасти, сховатись. Знайшли якусь тачку і далі бігли десь кілометр з чимось. Просто бігли, не зупиняючись. Міни падають, “птички***” кружляють”.
З ніг Сергія медики дістали 23 осколки, одна нога була поламана. Праву руку ампутували.
Військовий обрав центр для протезування, з якого подали документи на державне протезування. Але мріє про біонічний лікоть, який частково чи повністю замінює втрачену руку й виконує її функції.
“Вони подали мене на державні гроші. Уже три місяці, як подали, але грошей немає. До цього майже рік пропонували руку пластмасову. Вона естетична, але висить, і все. З нею нічого не зробиш. Якщо в мене здійсниться мрія і буде біонічна рука, то я повернусь до нормального життя. На службу дуже хочу повернутись, але сказали, не вийде. Хочу допомагати волонтерам і їздити з ними, хлопцям допомагати. Допомагати своїй родині, у мене сад там, і все інше. Хочу навчитись заново їздити на велосипеді”.
За словами військового, на електронний лікоть та електронну кістку з німецьким керуванням потрібно 2 мільйони 300 тисяч гривень від держави. І також додатково на лікоть 36 тисяч євро.
Наказом Міністерства соцполітики встановлена гранична ціна на кожен вид протеза, пояснила начальниця відділу забезпечення допоміжними засобами реабілітації обласного фонду соцзахисту людей з інвалідністю Ольга Олійник.
“Є затверджений постановою Кабінету міністрів перелік, і згідно з переліком засобів реабілітації відповідно є і граничні ціни на ці засоби, у тому числі й на засоби підвищеної функціональності. Відповідно до порядку передбачено, що у випадках, якщо ціна перевищує, ми як установа оплачуємо тільки до граничної ціни”.
За інформацією керівниці обласного фонду Наталії Шевченко, звернутися до фонду із заявою про потребу у протезуванні можна через центри надання адмінпослуг, управління соцзахисту, соцпрацівника або в територіальний відділ фонду. Для цього не потрібно чекати визначення групи інвалідності. Людина без групи також має бути забезпечена засобом реабілітації.
При цьому треба самостійно визначитися з підприємством, у якому відбуватиметься протезування. Держава оплачує надання протеза людині і його безплатне обслуговування і ремонт. Забезпечення протезом коштом держави поділяється на первинне (після того, як у людини сформувалась кукса) і вторинне (після 12 місяців після первинного).
“Після того, як людина звертається до нас із заявою, ми опрацьовуємо пакет документів. Повідомляємо людині, що його опрацювали, і видаємо направлення. Далі людина звертається до підприємства, і підприємство починає з нею працювати. Після того, як підприємство створює попереднє замовлення, на підставі нього формується потреба в грошах. Після того, як людина буде забезпечена, підпише акт виконаних робіт, що її протез задовольняє, надаються документи, і ми оплачуємо підприємству”.
За словами Наталії Шевченко, з початку цього року заяви на протезування подали 137 військових. З них забезпечили 129 людей на загальну суму 111 мільйонів 880 тисяч гривень.
*Частково чи повністю замінює втрачений орган та виконує його функції.
**Позивний Сергія Гребенюка
***Безпілотники
Вікторія Волошаненко, Олена Жикалова