Майстер спорту України з фехтування на візках Марія Іванчик з тренером Олексіїєм Сундієвим. Суспільне Луцьк / Анна Романчук
Заслужений майстер спорту України Олексій Сундієв займається спортом з дитинства, його вихованка Марія Іванчик — взяла рапіру в руки у 2020 році і вже має звання майстра спорту з фехтування на візках.
В інтерв’ю Суспільному тренер і спортсменка розповіли про свій шлях і здобутки у спорті.
Невдале пірнання і спорт
Олексій Сундієв з дитинства займався спортом. В травні 1996 через невдале пірнання у водойму отримав травму хребта, яка змінила усе його життя.
“Після травми моя ціль була стати самостійним і незалежним ні від кого. У людини з’являється сенс життя, коли вона чимось займається. Спорт мені допоміг не просто жити, а “кайфувати” й реалізовувати себе”, — каже заслужений майстер спорту України з фехтування на візках.
Після відновлення Олексій Сундієв пересів у крісло колісне і вирішив повернутися у спорт. Спершу займався тенісом і регбі.
“Потім мені запропонували фехтування. Про цей вид спорту я нічого не знав, лише “Трьох мушкетерів” читав, — сміється тренер. — Спершу займався сам, потім знайшовся тренер. Тренувався у “Спартаку” біля зоопарку. Там були сходи і хлопці, що займались штангою, допомагали мені підійматися вверх-вниз”.
Заслужений майстер спорту України Олексій Сундієв. Суспільне Луцьк / Анна Романчук
У 2004-му Олексій Сундієв потрапив до збірної. Їздив на змагання і “дофехтувався” до звання “Заслуженого майстра спорту”. У 2017-му він завершив кар’єру спортсмена і вирішив спробувати свої сили у тренерстві.
“Чесно, ніколи не думав, що буду тренером — хвилювався, що нерви не витримають. Але якось пішло, і досі витримую”, — додає чоловік.
Від першого заняття до лідерства у нацзбірній
Марія Іванчик прийшла у парафехтування у 2020 році. Першу групу інвалідності вона отримала через важку аутоімунну хворобу, яка вразила кістки, легені і серце, але за 5 років у спорті Марія стала однією з лідерок національної збірної. У вільний час спортсменка пише та декламує вірші і мріє про Паралімпійські ігри у Лос-Анджелесі.
Зі слів Марії Іванчик, перш ніж зайнятися фехтуванням вона також випробовувала свої сили у шашках і біатлоні. Зізнається: фехтування на візках їй сподобалося не одразу.
“Маска була дуже важка, одягнула й відчула це одразу, — пригадує волинянка. — Але з часом звикаєш, перестаєш помічати навіть сітку. Екіпірування — таке ж, як у здорових спортсменів: маски, куртки, рапіри, лише без фартуха. Ми фехтуємо на візках. Наші крісла зафіксовані на спеціальній рамі. Амплітуда рухів — не вліво-вправо, а трохи по діагоналі”.
Майстер спорту України з фехтування на візках Марія Іванчик. Суспільне Луцьк / Анна Романчук
Спортсменка додає: попри інвалідність прагне показати іншим, що і з кріслом колісним можна жити без обмежень.
“У суспільстві є стереотип: якщо ти в інвалідному візку — то все, повна нерухомість. Але це не так. У парафехтуванні — п’ять категорій, і спортсмени змагаються у межах своєї, щоб зберігати рівність”, — зазначила волинянка.
Майстер спорту України з фехтування на візках Марія Іванчик з тренером Олексіїєм Сундієвим. Суспільне Луцьк / Анна Романчук
Налаштуватись на важливий поєдинок фехтувальниці допомагає музика: “Слухаю християнську музику або українські гурти. Хвилювання все одно є — треба просто сісти у крісло й почати. А далі з’являється азарт”.
Марія Іванчик — майбутній лікар. Навчається на 6 курсі Луганського державного медичного університету. Має диплом фельдшера та фізіотерапевта. Попереду інтернатура та два роки практики.
Хвилювання і спортивні здобутки
Нещодавно Марія Іванчик повернулася з Відкритого чемпіонату в Польщі, де здобула “золоту” медаль. Тренер вболівав за вихованку вдома.
“Хвилююся навіть більше, ніж коли сам змагався. Я дивився трансляцію вдома. Сусіди чують, як вболіваю! А у вересні Марія поїде на чемпіонат світу в Південну Корею. Буде непросто — там змагатимуться найсильніші”, — каже Олексій Сундієв.
Майстер спорту України з фехтування на візках Марія Іванчик з тренером Олексіїєм Сундієвим. Суспільне Луцьк / Анна Романчук
Зі слів Марії, шлях до Польщі був важким — не всі волинські фехтувальники перетнули кордон.
“Ми їхали: я, Катерина Іваницька, Уляна Маслош, і чоловік Катерини — він був за кермом. Прикордонники попросили висадити когось одного — випало на мене. Перейшла кордон пішки. Йшов дощ, а я була легко одягнена. Стояла, чекала їх на вулиці. Уляна перейшла, Катя — ні. Уляна потім виборола “бронзу” у рапірі на своїх перших міжнародних стартах”, — додала спортсменка.
Марія Іванчик показує здобуту в Польщі медаль. Суспільне Луцьк / Анна Романчук
Зараз тренер і спортсменка активно готуються до світової першості.
“Ймовірно, я буду капітаном жіночої команди зі шпаги, і саме тією, хто “закриває”» командні бої. Це дуже відповідальна роль. Суперники сильні. Але ми з Олексієм працюємо, — каже спортсменка. — Я завжди хвилююся перед боєм. Але варто розпочати, і хвилювання минає. Легше — коли знаєш суперника, але коли повернули росіян, стало важче. Це дезорієнтує”.
Свій шлях у спорті тренер і спортсменка долають разом. Попереду в Олексія Сундієва та Марії Іванчик тренувальний збір у Конча-Заспі, чемпіонат світу в Південній Кореї та підготовка до омріяної Паралімпіади в Лос-Анджелесі.
Матеріал підготувала журналістка Анна Романчук.