58-річний Роман Зорій – військовослужбовець 50 полку Національної гвардії України. Після важкого поранення у Серебрянському лісі він отримав третю групу інвалідності, але продовжує служити та надихає інших. За останні три місяці цей незламний воїн здобув 14 особистих медалей у ветеранських змаганнях з адаптивного спорту.
Коли почалася війна, Роман працював далекобійником в Іспанії. Разом з напарником він одразу вирішив повертатися додому. По всій Європі їх пропускали без черги, коли чоловіки пояснювали, що їдуть воювати за Батьківщину.
З березня 2022 року Роман почав службу в Нацгвардії. Після курсу підготовки і злагодження разом з побратимами вирушив на фронт. Там, під час оборони в Серебрянському лісі йому перебило праву руку, але він пройшов лікування і продовжує військову службу. Особливо мотивує його те, що син також воює.
«Поки син на війні, доти я на службі», – каже гвардієць.
До адаптивного спорту військовий долучився лише три місяці тому. Перші змагання відбулися в Калуші, де він несподівано для себе зайняв перше місце з дартсу та третє – з підйому гирі. Це стало початком нової сторінки його життя.
«Гирею я займався ще колись під час строкової служби в армії. Пішов на 16-кілограмову і зайняв третє місце. А на першому та другому місці стояли хлопці, які вже їхали на змагання в Канаду. А я третій коло них», – з гордістю розповідає Роман.
Тепер він є членом організації «Полюби долю» та виступає в категорії R1 для спортсменів з ампутацією або серйозною травмою однієї руки. За три місяці Роман Зорій встиг взяти участь у турнірах в різних містах України і звідусіль привозив нагороди.
«Наприклад, у моїй групі є 10 чоловіків, і між ними молоді хлопці – 27 років, 37 років, а мені 58. І ми змагаємося та ділимо медалі. Це дуже мотивує, що я ще можу щось показати», – пояснює військовий.
Роман переконаний, що спорт – це шлях для ветеранів повернутися до повноцінного життя. Він закликає побратимів не замикатися в собі та знаходити заняття до душі. Варіантів багато: від силових видів спорту до кіберспорту, тенісу, плавання та навіть регбі на візках.
«Треба, аби вони йшли до спорту. Аби займалися, не замикалися в собі, не залишалися наодинці. Нехай ідуть у спорт, а ми знайдемо для кожного їхній вид спорту», – підсумовує Роман Зорій.
Група комунікації Західного ТУ НГУ