Ромчик Божко, який постраждав від пострілу з гранатомета на Валу, чекає на протезування ока

Ромчик Божко в австрійській лікарні

Чотирирічний Ромчик Божко разом з мамою Надією, татом Дмитром та старшим братом Олександром півтора року на реабілітації в Австрії.

Малюк постраждав третього вересня 2022 року. У центрі Чернігова, на Валу, біля художнього музею. Олена Котенко, ГО «Діючи по совісті» та міжнародний благодійний фонд «Вільні та сильні» влаштували там благодійний захід «Північний шарварок». Був стенд зі зразками зброї. Військові (судять Андрія Гришина та Валентина Донця зі 119-ї окремої бригади ТРО) дали підлітку в руки російський трофейний РПГ-26 (ручний протитанковий гранатомет). Він натиснув на гачок. З РПГ вилетіла і розірвалася протитанкова граната. Виявився бойовим.

Дворічний Ромчик був у візочку біля стенда зі зброєю. З мамою Надією, старшим братом Олександром і дядьком Іваном. У Ромчика постраждало обличчя. Операція в дитячій обласній лікарні тривала сім годин. Лікарі наклали на маленьке личко більше 500 швів!!! Через два дні Ромчика разом з мамою повезли до Києва, у лікарню «Охматдит». Через пів року родина виїхала на лікування до Австрії. Допомогла міжнародна організація «Карітас».

Надія Божко з сином Ромчиком

— Ми ще й досі тут, — каже 35-річна Надія Божко, говоримо по аудіозв’язку 29 липня. — Нам надали соціальне житло. Маємо статус біженців. Лікування отримуємо за медичною страховкою. За рахунок австрійських платників податків. Розуміємо, що в будь-який момент це може закінчитися. Статус біженців дали до березня наступного року.

Відтоді, як виїхали, у Чернігів не поверталися. Не можемо покинули межі землі, де живемо, більше, ніж на 48 годин. Такі закони. Наше перебування тут прив’язане до лікування, ризикувати не хочемо.

Австрійські лікарі дивуються, коли запитую, скільки часу треба на відновлення. Після кожної операції минає пів року, аби медики бачили результат і планували наступний етап.

Сподіваємося, що восени нас чекає протезування ока. Конкретної дати поки що немає. Навіть місяць не називають. Пластичні хірурги, у свою чергу, чекають, коли вставлять очний протез. Після цього зможуть планувати свій етап роботи.

— Це буде пластика обличчя?

— Ні, у першу чергу, це пластика нервів обличчя. Пів обличчя не працює. Треба робити пересадку, корекцію м’язів. Шматочки губ, куточок рота видалені. Ротик повністю не закривається. Коли синочок їсть, п’є, шматочки їжі можуть витікати-випадати. Краса і симетричність обличчя буде на останньому етапі.

— Як почувається Ромчик?

— Як дитина. Посміхається, радіє життю. Бачу, що вже починає розуміти, звертати увагу на свою травму, зовнішність. Коли на нього хтось дивиться, може заховатися за мене.

Коли щось каже, не всі розуміють. Деякі звуки вимовити не може. Майже всі тверді звуки, де задіяні губи, при вимові наче ковтає.

— Судові засідання щодо вашої справи ще тривають, хто на них ходить?

— Наступне засідання буде 27 серпня. Постраждалі по справі — я і Ромчик. Наші інтереси в суді представляє Олексій Сікач, адвокат. Обвинувачені — двоє військових.

Ми просили мільйон гривень моральної компенсації для Романа і пів мільйона для мене. Бо матеріальної компенсації в справі прописано дві тисячі гривень. Хоча я не знаю, скільки коштує половина обличчя мого сина. Коли я засинаю і прокидаюся, бачу його понівечене лице.

Військові Андрій Гришин та Валентин Донець, яких обвинувачують, повинні відповісти за халатність. Але мене дуже цікавить — я в усіх запитую, — де людина, яка принесла цей РПГ на виставку? По нашій справі вона не проходить. У матеріалах написано так: його принесла особа, яка проходить по іншому кримінальному провадженню. Хто це, де він, скільки в нього ще цих російських РПГ? Як по справі проходять організатори цієї виставки, хто давав дозвіл, де ці відповідальні посадовці, які давали дозвіл на проведення, мені теж невідомо.

* * *

— Обвинуваченими по справі проходять тільки ці два добровольці з тероборони, — підтвердив Сергій Кутуков, адвокат Валентина Донця. — Уже перейшли до дослідження доказів. Скоріш за все, справа буде розглядатися довго і в різних інстанціях.

— Чи проходить по справі ще хтось?

— Ніхто.

— На записах з відеокамер, які ви передивлялися восени 2022 року, бачили чоловіка з білим мішком. Нібито саме він і приніс на виставку заряджений гранатомет. І непомітно підклав до іншої зброї, незарядженої.

— Він успішно виїхав за кордон.

— Як волонтер?

— Через інвалідність. Але йому нічого не пред’являли. Коли справу почали розглядати в суді, ми хотіли його допитати. Декілька разів викликали до суду. Прокурор казав, що він у лікарні. Попросили суд зробити запит до прикордонслужби. І отримали відповідь, що він перетнув кордон у грудні минулого року. І ні за що не відповідає.

Юлія Семенець. Фото надане Надією Божко

Вість