Вінниця активне втілює в життя принципи, затверджені ще два десятиліття тому програмою «Вінниця зручна для всіх», що були прийняті з ініціативи тодішнього міського голови Вінниці Володимира Гройсмана у співпраці з громадською діячкою Раїсою Панасюк. Нині безбар’єрність – неодмінний компонент пріоритету «Турбота», який є одним з основних у територіальній громаді вже кілька років поспіль.
У програмі “На часі” про сучасні аспекти Вінниці без бар’єрів журналісти ВІТА ТБ розмовляли з заступником Вінницького міського голови Владиславом Скальським.
Безбар’єрність — це можливість усім жителям Вінницької міської територіальної громади без виключення не зважаючи на те, до якої категорії населення вони відносяться, — бути самостійними, — переконаний Владислав Скальський. — Коли говоримо про безбар’єрність, то звичайно це не тільки про людей з інвалідністю, це також стосується й літніх вінничан, і молодих мам із візочками, всі тих, хто тимчасово втратив мобільність — наприклад люди з переломами. Тобто це комплексне розуміння — починаючи з того, яким чином ми враховуємо безбар’єрність в освітньому процесі, в електронних комунікаціях, і навіть те, як оцінюють користувачі доступність офіційного сайту Вінницької міськради й т.д.
– Вінниця може пишатись тим, що вона серед лідерів безбар’єрності в Україні. І зміни, які запроваджує громада досить помітні. Стратегічно тема безбар’єрності звучить практично в усіх засадничих документах розвитку нашої громади на найближчі роки. А з чого починалась у Вінниці вся ця велика робота?
– Шлях Вінниці до безбар’єрності стартував відтоді, як у 2006 році була створена перша міська програма “Вінниця зручна для всіх”, яка й сформувала першочергові вимоги безбар’єрності у розрізі проєктів розвитку громади. Нині ж під керівництвом Сергія Моргунова місто застосовує універсальні методи оцінки інклюзії по кожному окремому проєкту. І можу точно сказати, що жоден проєкт громади не буде схвалений, якщо у ньому не забезпечена безбар’єрність. Це всеосяжний підхід. І дійсно завдячуючи такій наполегливій праці, протягом щонайменше двадцяти останніх років, Вінниця стала третьою у загальнонаціональному рейтингу оцінку безбар’єрності українських громад. Та й загалом наше місто традиційно є джерелом багатьох муніципальних інновацій і праця в напрямку забезпечення безбар’єрності громад — не виняток.
– Ви прихильник того, що один масштабний проєкт з великим фінансуванням може суттєво змінити конфігурацію громади в плані безбар’єрності, чи все ж таки варто обирати варіант менших проєктів, які працюватимуть на накопичувальний ефект щодо якісних змін?
– Загалом Стратегія розвитку нашого міста принаймні в останні роки точно враховує необхідність безбар’єрності та інклюзії в усіх своїх напрямках. Що ж стосується стратегічних проєктів, звичайно є ті, як з економічного погляду будуть найбільш ефективними, але є й ті, які в першу чергу спрямовані на забезпечення комфортності проживання громади. Тому тут важливо зберігати певний баланс. І саме зараз ми працюємо над актуалізацією нашої Стратегії міста, де враховуємо усі потреби для створення безбар’єрного простору, або безбар’єрних процесів функціонування міста. Звичайно ж враховуємо й потребу реалізації великих стратегічних проєктів, які своєю появою можуть запустити безліч самодостатніх економічних механізмів, в т.ч. тих, які стосуються економічної безбар’єрності — можливості людей займатись своєю справою у будь-яких умовах і за будь-яких обставин.
– А вінницьким підприємцям притаманне розуміння того, що безбар’єрність це лише “плюс” для бізнесу, а не додаткове навантаження?
– Щиро радію тому, що вінницький бізнес великою мірою змінився. Якщо раніше до наших вимог безбар’єрності відносились як до чогось надлишкового, зараз все більше люди звертають увагу на успішні практики саме тих бізнесів, які забезпечують безбар’єрність безумовно, без необхідності укладання меморандумів з вінницькою міськрадою. Для них це нова нормальність, якої ми й прагнемо. Щиро впевнений, що у майбутньому навіть ті люди, які нині особисто й не потребують якихось елементів безбар’єрності, свідомо будуть робити вибір на користь саме тих бізнесів, які відчувають свою соціальну відповідальність перед суспільством.
– Чи часто торкаєтесь теми безбар’єрності та інклюзії у розмовах з закордонними партнерами. Чи поєднує нас спільна увага до таких важливих питань?
– Насправді саме з цього в принципі й починається будь-яка міжнародна розмова, яка стосується зацікавленості іноземних партнерів у наших потребах. Адже поруч з тими зобов’язаннями, які маємо щодо наших захисників і захисниць, ми маємо й потребу в забезпеченні безбар’єрного середовища для всіх категорій населення. Тому постійно співпрацюємо у цьому напрямку з нашими партнерами. Зокрема, найближчими днями завдяки німецькому Мюнстеру привеземо в громаду новий Mercedes Sprinter з рампою для людей на кріслах колісних, щоб ще більше підсилити той автопарк, який орієнтований на надання таких послуг у нашій громаді.
Якщо побуваємо у Канаді, чи США й поглянемо на елементи фізичного оточення людини на вулицях — як у них, наприклад, організовані тротуари й перехрестя — то побачимо: те, чого ми прагнемо зараз для Вінниці, у них це реалізували вже багато десятиріч тому. У Сполучених Штатів, зокрема, є великий негативний досвід наслідків в’єтнамської й корейської війни. У них величезна кількість ветеранів, які розуміють свою вагу у суспільстві та добре обізнані про свої права. Для них це вже певною мірою пройдений етап, вони навіть не розуміють, щоб було якось інакше. Україна ж нині лише переформатовує свою діяльність у цьому напрямку. І цьому сприяє ініціатива Першої леді України, яка ініціювала великий національний проєкт “Рух без бар’єрів”. Сприяє цьому й Національна стратегія зі створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року.
Безумовно, питання безбар’єрності стало вагомою частиною загальнодержавної політики. Тому приємно зазначити що й наше комунальне підприємство “Вінницька агенція просторового розвитку” створило два альбоми стандартних рішень для забезпечення внутрішнього та зовнішнього безбар’єрного середовища. І ці вінницькі напрацювання слугують основою для створення документів загальнонаціонального рівня…