Цього разу розкажемо вам історію невеликої громадської організації, яка неодноразово брала участь у Програмі національних обмінів та змогла довести, що люди з інвалідністю навіть на районному рівні можуть розвивати громадський сектор. Заступник голови Семенівської районної організації інвалідів Павло Кобильченко розповів “Громадському простору” про те, як з допомогою різних заходів налагодити зв’язки з людьми з інвалідністю зі всієї України.
– Розкажіть про проекти, які ви реалізували в рамках Програми національних обмінів?
Першим проектом був відкритий районний фестиваль “Я люблю тебе життя” у 2016 році. На фестиваль запросили делегацію з районної організації інвалідів з Покровська (Донецька обл.) і міста Самбора (Львівська обл.), також захід відвідали близько десяти представників районних організації із Полтавської області. Тоді був проведений фестиваль, круглий стіл, виставка-продаж робіт. Яка була мета цього заходу? Ми вперше провели спілкування з представниками і східної, і західної України. Ми змогли познайомитися з ними, поділитися досвідом та напрацюваннями, визначили спільні майбутні кроки. Ми далі співпрацюємо із учасниками нашого проекту.
– Чи мали ще зустрічі, де б об’єднувалися люди з інвалідністю з різних регіонів?
Подібний захід проводили в травні, це був 17-й міжнародний фестиваль творчості людей з інвалідністю “Повір у себе” у м. Бердянськ. Але якщо минулого разу міг приїхати один представник із Самбора, то цього разу вже приїхала ціла делегація, так само з Донецької і Запорізької області теж було багато представників. Тобто з кожним заходом ми стараємось, і потрохи нам це вдається, розширити коло знайомств і зблизити представників із заходу і сходу України.
– Чим відрізнявся другий захід від першого?
Ми змогли більше познайомитися з представниками Запорізької області, там були інші області. Ми вже більше розширили географію знайомств, до проведення заходу, ми не мали контактів із Запорізькою областю. У серпні ми провели міжрегіональний форум “Без кордонів, без обмежень”, він був вже справді всеукраїнським – були представники з Вінниці, зі Львова, із Запоріжжя, Кіровоградщини. Наступного року хочемо такі заходи вже робити міжнародними – хочемо запросити представників Білорусі, Молдови.
– Які ще проекти реалізовували раніше, або зараз впроваджуєте?
Отримали кілька років тому офіс, хоча організація існує вже 14 років. Ми там зробили центр дозвілля для людей з інвалідністю, для людей похилого віку. Одним із проектів є ансамбль “Надія”. Сам ансамбль діє вже п’ятий рік. В квітні після Пасхи ми їздили в зону АТО зі своїм ансамблем. Також неодноразово він був лауреатом міжнародного конкурсу “Битва хорів” у німецькому місті Варен, де беруть участь люди з обмеженими можливостями. Це те, що існує вже давно. Якщо більше говорити про власне проектну діяльність, то ми використовували активно мікрогранти Програми національних обмінів, також вигравали гранти від місцевого депутата, підтримку знайшли від проекту Британської ради “Активні громадяни”. Також зараз пишемо проект на бюджет участі на проведення інклюзивного фестивалю.
– В основному у вас проекти, які пов’язані з культурно-мистецькою діяльністю людей з інвалідністю?
Так. Справа в тому, що осіб з інвалідністю найлегше всього привабити в культурно-спортивну, культурно-масову діяльність, вони тоді легше йдуть на контакт. Також взимку минулого року ми проводили дослідження виборчих дільниць на те, наскільки вони доступні для осіб з інвалідністю. Як давно діє ваша організація? Наша організація утворилась в 2004 році, але ми визначились остаточно з діяльністю у 2011 році. За ці роки я більше мав можливість виділити свій час громадській роботі, також зібрався колектив однодумців, з якими вже реалізували багато проектів і плануємо ще.
– Люди з інвалідністю – це та категорія, яку важко залучити до заходів через маломобільність. Програма національних обмінів – це проект, в якому люди їздять одне до одного, як ви вирішували ці питання для своїх учасників?
Складнощі є, але вони є загальними, треба, щоб і держава, і місцева влада повернулися до людей з інвалідністю “обличчям”. Розумієте, коли ми проводимо такі заходи, то влада теж бачить, які ці люди сильні і скільки всього роблять. І тому починає сприяти проведенню таких заходів. Тому рекомендую для того, щоб влада на місцях звернула увагу на людей з інвалідністю, треба щоб і вони самі не сиділи, склавши руки. У нас є мережа районних організацій інвалідів, але таких організацій не більше півтора десятка. Тому в інших регіонах людям з інвалідністю важко. Труднощі для проведення заходів такого типу – це загальновідомі, труднощі фінансові, тому що пенсія для людей з інвалідністю є меншою, ніж така пенсія, тому і доводиться залучати інше фінансування. Всі гроші ми збирали самі, щоб просто люди мали можливість приїхати. Наприклад, цей форум, який ми проводили в серпні, обійшовся нам в 60-65 тисяч гривень Розумієте, це дуже велика сума для рівня районної організації.
– Відразу поділіться секретами успіху для інших районних організацій щодо проведення таких масштабних заходів, зокрема, пошуку фінансування для їх проведення? Як вам вдається знаходити спонсорські гроші, налагоджувати партнерство?
Спонсорами виступають місцеві виробники, підприємці. Дали кошти також із селищної ради. Хоча справді знаходити фінансування важко – треба з кожним індивідуально спілкуватись: одним можна просто “дякую” сказати, для інших треба придумати якесь заохочення, грамоту. Я вам ось що скажу: із великими підприємцями чи виробниками набагато важче працювати, ніж з середніми чи дрібними. Це окрема психологія.
– Скільки часу у вас займає підготовка ваших заходів в т. ч. і ті розмови зі спонсорами?
У кожному випадку по-різному. Підготовка, наприклад, останнього форуму зайняла близько 2 місяців.
– Як ви налагоджували партнерства з представниками з географічно протилежних регіонів?
У нас між районними організаціями інвалідів співпраця тісна. Ми часто зустрічаємось на всеукраїнських спартакіадах. Нам трохи в тому плані легше, тому що ми вже той перший етап, етап знайомства, вже пройшли давно. Але будемо вдячні, якщо будете ділитись нашими координатами. Ми зацікавлені в обміні досвідом і ми не обмежуємось виключно людьми з інвалідністю, активно працюємо з людьми пенсійного віку. Нам є чим поділитись, тому раді будемо бачити у себе представників інших громадських організацій.
Семенівська районна організація інвалідів запрошує інші громадські організації до співпраці. Просять звертатися за цією електронною поштою – kobylchenko1958@ukr.net.
Матеріал підготовлено в рамках Кампанії солідарності проекту “Містки громадської активності”, що фінансується Європейським Союзом та Національним фондом підтримки демократії (США).
Ірина Баран