Третього грудня українське суспільство разом зі світовим співтовариством відзначило Міжнародний день інвалідів. Прикро, але факт, що за останні десять років чисельність осіб з особливими потребами в Україні перейшла 18-відсотковий рубіж. Відзначення цієї дати на Сокальщині – це добра нагода звірити, що вже зроблено і що треба зробити для формування гідних умов життя людей, скривджених долею, аби ніхто не почувався забутим чи полишеним наодинці зі своїми проблемами. Адже ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства.
Так, на сьогодні в Україні прийнято низку нормативних актів, які б мали допомогти людям з особливими потребами. Проте норми деяких з них нереально втілити в життя через брак інформації або небажання чиновників проводити роз’яснювальну роботу для родин, у яких народжуються діти з особливими потребами. На сесії Львівської обласної ради депутати підтримали запит до Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства соціальної політики з вимогою розширення критеріїв для надання дитині-інваліду підгрупи А. Зараз у міністерствах над цим запитом працює робоча група, є надія, що критерії будуть розширені і набагато більше родин отримають такий статус, що, своєю чергою, збільшить рівень пенсії такої дитини та розширить види пільг для таких родин.
Чудово розумію біль матерів, які щодня приречені споглядати на хворобу своїх неповносправних діток. Впевнена, кожне з таких діточок вартісне в очах Господа. І ніколи не треба розчаровуватись, які б життєві труднощі не випадали на вашу долю. Треба тільки вірити в себе, в талант, яким Господь щедро наділив кожного з нас. І розвивати його: писати вірші, малювати чудові картини, займатися музикою, живописом тощо.
Важко уявити душевний стан матері, яка кожен Божий день споглядає на свою дитину, прикуту до інвалідного візочка. Дитина дивиться у віконечко на вулицю, як бавляться інші дітки, як природа радіє весні, чи першому снігу. А її крихітка не може відчути цю радість дитинства у повному обсязі, бо обмежена в рухах. Здебільшого батьки таких дітей нікуди не їздять у відпустку, не відвідують санаторіїв, бо не мають змоги. Адже левова частка коштів йде на медикаменти. А за той мізер, який їм виділяє держава, батьки не спроможні навіть прогодувати своїх неповносправних діток. Про те, аби забезпечити їм гідні умови для проживання, не може бути й мови.
Як правило, вони залишені сам на сам зі своєю проблемою. Хворобу дитини афішувати не хочуть, боячись кривих насмішок, осуду. Єдине, що загартовує їхній дух, – це спілкування з родинами таких же дітей з особливими потребами, які, як ніхто інший, розуміють цей біль.
Хибною є думка, якої дотримувались і продовжують дотримуватися більшість батьків хворих діток, про те, що дитина-інвалід – не така, як всі інші діти. Цим вони самі мимоволі ставлять бар’єр у їх спілкуванні з суспільством, боячись, аби здорові діти не насміхалися над вадами їхніх дітей. Це – своєрідний комплекс, якого треба позбутися. За кордоном давно вже змінено цей стереотип. До прикладу, найближчі наші сусіди – поляки. У них неповносправні дітки відвідують звичайні школи, а школярі-однолітки охоче допомагають своїм друзям.
Сокальщина є одним із найбільших районів Львівської області, тому і по кількості неповносправних діток ми випереджаємо інші райони. На сьогодні майже в усіх районах Львівської області, та й в Україні загалом, створено центри реабілітації для дітей з особливими потребами. Такий центр має основну мету – пристосувати дитинку з особливими потребами до соціального життя: навчити хоча б мінімально обслуговувати себе відповідно до складності захворювання, надавати реабілітаційну та психологічну допомогу. Потрапляючи до такого центру, родина розуміє, що вона не наодинці зі своїм горем, що є люди, які не лише можуть фахово допомогти, але й просто вислухати та надати компетентні рекомендації. Мрією родин, що виховують діток з особливими потребами, є створення такого реабілітаційного центру в нас у Сокалі. Проте його відкриття і досі відкладається до «кращих часів». Попереднім головою Сокальської РДА п. Наталією Карташовою було здійснено чимало заходів задля відкриття цього центру. З незрозумілих причин організація роботи щодо відкриття центру реабілітації для дітей з особливими потребами зупинена, а це б міг бути найкращий подарунок для родин з неповносправними дітками до Дня інваліда.
Оксана Поліщук, жителька м. Сокаль.
Міжнародний день інвалідів – варто боротись, стаття з газети Голос з-над Бугу
