Небайдужі жителі Кропивницького відкрили табір для особливих дітей «Джерельце надії». Табір розрахований на тиждень і організований силами громадських організацій, православної церкви та благодійників. Цього року табір розпочав свою роботу 4 липня на території Свято Успенського храму в парку Крючкова. Табір працював з дев’ятої ранку до шостої вечора. Потім діти з батьками поверталися додому. Оскільки більшість дітей пересувається на інвалідних візках, організатори звернулися за допомогою до місцевих перевізників.
«Завдяки перевізнику Сергію Мачулці наші діти разом з батьками мали змогу на декілька годин відчути усі барви життя, та насолодитися веселими літніми забавами – ми весело плескалися у річці, гралися в різні ігри, їли найсмачніший шашлик, фотографувалися. Також ми проводили різноманітні майстер-класи, святкові концерти, рухові ігри, змагання та подорожі. Більш того, наші дітки мали можливість подивитися на Кропивницький з висоти пташиного польоту. Малеча змогла відчути себе пілотом або штурманом в кабіні справжнього літака. Кожен день табору «Джерельце Надії» починався з молитви. Слово до Небесного Творця звучало як прохання, подяка, хвала і спонукало творити лише добро, щоб у світі побільшало світла, любові і миру. Щоб Господь зміцнив нас, додав сил і здоров’я», – зазначає Людмила Шукрута, голова ГО матерів дітей-інвалідів «Серце матері».
Яскравим і насиченим дитячий відпочинок зробили також і волонтери. Майже дванадцять добровольців з Кропивницького та Луцька влаштували підопічним арт-терапію.
Створити такий табір вирішили батьки особливих діток, аби ті не сиділи влітку в чотирьох стінах. Протягом тижня хлопчики та дівчатка відвідали зоопарк, покаталися на катерах та байках. І все – на свіжому повітрі. Кошти на транспорт та харчування збирали всі разом в інтернет-спільнотах.
«Для батьків неприпустимо змиритися з тією думкою, що їх діти не можуть відвідувати звичайні табори, літні табори для дітей. У нашому місті немає таких стаціонарних, тому ми зорганізувалися і вирішили, що наші діти теж гідні того, щоб побути в таборі і відчути себе звичайними дітьми», – пояснює співорганізатор табору Ганна Бондарєва.
Цей табір – не лише задоволення для дітей, але й розрада для батьків.
«Для батьків це дуже важливо – психологічне розвантаження. Ми збираємося в першу чергу підняти батьків. Чим більше ми підіймаєм батьків психологічно, допомагаєм їм, тим більше дитина укріпляється і в родині, і в суспільстві», – каже голова громадської організації Людмила Шукрута.
Організатори табору переконують: цікаві заходи для особливих діток влаштовуватимуть до кінця літа. І вже зараз мріють про створення такого стаціонарного табору у рідному місті. Також вони запевняють, що зроблять усе можливе, щоб і наступного року діти з особливими потребами мали можливість відпочити. Переконані, інклюзивні табори потрібні не лише як розвага, а й як один зі способів соціальної адаптації дітей.
