Фото: Первый Криворожский
28 травня у СтудХабі Криворізького державного педагогічного університету зібралися люди з інвалідністю та інші городяни, щоб зробити перші кроки до руйнування стереотипів, які виникли у суспільстві, інформує Первый Криворожский.
Зазначимо, що модераторкою панельної дискусії громадського організації «Рух без меж» була головна редакторка інформаційного порталу «Перший Криворізький» Софія Скиба.
Спікерами на заході були голова громадської організації «Рух без меж» Юрій Понькін, співзасновник організації Олександр Хоміч, членкиня громадської організації Наталка Кот, спортсменка Надія Дмитрук.
Під час панельної дискусії «Ключове слово – людина» говорили про людей із інвалідністю та особливості облаштування їхнього побуту, обслуговування у медзакладах міста та країни. Разом із психологинею Катериною Бондарь учасники заходу обговорили етапи прийняття людьми, які пересуваються на візках, свого стану та найпоширеніші захисні реакції організму у таких ситуаціях. Важливо, що коли із людина отримує травму, і згодом розуміє, що не ходитиме, аби поруч із нею були рідні або близькі, які допоможуть прийняти ситуацію, якою вона є.
Але важливо, аби не було зайвої опіки – вона будує додатковий бар‘єр – людина не може повернутись до соціального життя та самообслуговування.
Говорили криворіжці і про стереотипи про людей із інвалідністю та стосунки у їх сім’ях. Травмована під час ДТП Наталя Кот розповіла, що познайомилась із чоловіком, коли він допоміг їй відремонтувати візок. А ще вона із чоловіком, який теж пересувається на візку, мають спільну здорову дитину. Є певні нюанси під час виношування і грудного вигодування, але у побуті особливих проблем немає.
Спікери розповіли учасникам дискусії як вони отримали інвалідність та як боролися з психологічною травмою. А найголовніше учасники заходу почали руйнувати усталені у суспільстві стереотипи про людей із інвалідністю.
Стереотипи, які існують у суспільстві нашого часу, каже Юрій Понькін, засновник ГО, це, мовляв, людина на візку – немічна, безпомічна, завжди викликає жалість. Часто люди із інвалідністю обурюються, чуючи таке. Тому він закликає усіх ставитись до них, як до рівних, і не пропонувати допомогу там, де вона непотрібна. А коли треба – самим звертатись по неї. Особливо тим, хто опинився у візку нещодавно.
А от питання від переважної більшості неосвічених людей на кшталт «А що лікарі кажуть? Ходити будеш?» вважають взагалі некоректними.
Також під час дискусії обговорили варіанти стосунків «людина на візку/людина не на візку», «людина на візку/людина на візку», сексуальні стосунки, народження дитини (вже перебуваючи на візку). Наприклад, Саша Хоміч, який опинився на візку після отримання травми на АМКР, створив сім‘ю із дівчиною, яка ходить самостійно. Усіх, хто підсміюється з неї, або жаліє – родина не розуміє.
Учасники зустрічі прогнозують, що такі заходи можуть стати регулярними.
Повний фоторепортаж з панельної дискусії дивіться тут.
Фото: Николай Чирва