На Одещині відбувся фестиваль на підтримку людей з інвалідністю (ВІДЕО)

Привернути увагу суспільства до проблем людей з інвалідністю – мета фестивалю, який відбувся на Одещині. Захід організатори назвали “Життя триває”, мовляв, ніщо не має перешкоджати на шляху реалізації будь-якої людини. Чи вдався цей задум – матеріал Андрія Анастасова.

Миколі дев’ятнадцять років. Йому дуже подобається спілкуватися, але через проблеми зі здоров’ям хлопець не вміє розмовляти: з людьми поруч контактує лише на емоційному рівні. Тому яскраві враження для нього – як ковток свіжого повітря, розповідає мати.

Олена Іваніна, мати Миколи:

Важливо, щоб вони виходили в суспільство, і щоб інші люди бачили, наскільки вони яскраві, талановиті, вміють багато чого. Щоби суспільство знало, що ми є і нам потрібна така ж соціалізація, як і звичайним дітям.

Саме тому у місті Южне благодійні організації Одещини об’єдналися та провели фестиваль на підтримку людей з інвалідністю. Тут зібрали і дорослих, і дітей з вадами здоров’я. Влаштували концерт, різноманітні розваги, а окрім цього – надали їм можливість побачити одне одного.

Ольга Ткач, співорганізаторка фестивалю:

Коли вперше побачили цих людей, ми зрозуміли, що можемо їх перезнайомити одне з одним, щоб надалі вони могли обмінюватися своїми ідеями, ресурсами. І ось тут сьогодні вже є п’ять організацій, які стоваришувалися і дружитимуть між собою – це дуже важливо.

Та головна мета – привернути увагу до проблем. А їх чимало, розповідає Любов, мати Олександра. Жінка каже: суспільство не має заплющувати очі на таких людей. Навпаки – важливо допомагати їм якомога активніше соціалізуватися та не відчувати самотності.

Любов Хорунжак, переселенка з Херсона:

І для них важливо, і для нашого суспільства, тому що, мені здається, світ буде добріший, і якось люди будуть толерантніше дивитися, сприймати таких дітей. Тому що таких дітей треба показувати, не ховати за спинами батьків.

Евеліна Титаренко, переселенка з Криму:

Хотілося б, можливо, якоїсь підтримки, можливо, фінансової допомоги. Щоб ми могли б, наприклад, кудись поїхати й показати наш театр особливих дітей, дати якийсь концерт. Щоб нас запрошували, щоб про нас дізналися, щоби ми були більш мобільними.

На фестивалі провели майстер-класи з виготовлення різних поробок – і для дітей з особливими освітніми потребами, і для їхніх матусь. А фахівці розповідали, як правильно поводитися з малюками. Адже батьки часто концентруються на лікуванні та реабілітації таких дітей і забувають про соціально-побутову адаптацію.

Ірина Габерстро, керівниця центру соціально-побутової адаптації молоді та підлітків з інвалідністю:

Коли приходять до мене, наприклад, підлітки уже після вісімнадцяти, а то і після двадцяти-тридцяти років, і фактично не вміють нічого робити, а батьки кажуть: ну, от жаліли, переживали: а раптом він ножиком поріжеться, а у нас в центрі вони все роблять вже самотужки. І чим раніше це починати – тим, звичайно, ми побачимо більше результатів.

До того ж на фестивалі усіх охочих консультували психологи та психіатри: для цього відбувся окремий форум. А ще провели ярмарок. Усі зібрані кошти планують спрямувати благодійним організаціям, які опікуються людьми з інвалідністю.

Анастасов Андрій

Подробиці