Почути та зрозуміти: як вінничани знайомились із жестовою мовою

У Вінниці 15 серпня активісти Всеукраїнської молодіжної громадської організації “ФРІ” провели навчання для мешканців міста з основ жестової мови “Почути та зрозуміти”. Захід відбувся у форматі відкритого університету, тобто будь-хто з перехожих міг приєднатися до безкоштовного навчання і дізнатись, як зрозуміти, що нечуюча людина потребує термінової допомоги.

– Ідея такого проєкту прийшла до мене, коли я дивилась з вікна на ту школу для нечуючих дітей. Я зрозуміла наскільки їхнє життя важке, – розповіла організаторка Ірина Кулієва, яка сама нещодавно закінчила спеціальний курс жестової мови і тепер готова передавати свої знання далі. – Я вважаю, якщо є можливість зробити щось для розвитку цієї теми і водночас допомогти – це варто робити. Не обов’язково знати все ідеально, аби допомогти нечуючим людям у повсякденному житті.

За її словами, у кожної країни є своя жестова мова, а у кожному місті існує свій сленг.

– Може бути таке, що людина з Вінниці не зрозуміє якийсь жест людини, наприклад, з Тернопільщини. Жестова мова розвивається щодня, весь час з’являються нові жести на позначення нових слів. Важливо розуміти й те, що у жестовій мові все буквально, відповідно, існує багато слів або конструкцій, які на жестову мову взагалі не перекладаються. Особливо це стосується фразеологізмів. Також є багато схожих знаків, і щоб не було плутанини, жести дублюють артикуляцією і показують про що йде мова мімікою. Краще спочатку вживати якісь конкретні слова, загальні назви, пояснювати про що ти хочеш говорити далі, – зазначила вона.

Про особливості використання жестової мови присутнім також розказала Оксана Крижанівська, педагог соціальний у центрі реабілітації “Гармонія”.

– Для початку потрібно чітко розмежовувати два поняття – “мова жестів” і “жестова мова”. Перший варіант – це будь-які рухи, якими всі люди підсилюють свої слова, сюди ж належить, до речі, і танець. А коли ми говоримо про мову як структуру – тоді це вже жестова мова, – пояснила Оксана Крижанівська. – Далі варто розуміти різницю між дактилем і власне жестовою мовою. Спочатку вивчається дактиль, тобто, абетка – це коли пальці, складені певним чином, означають одну літеру, а жестом передаються повні слова або словосполучення.

На думку Оксани Крижанівської, проведення подібних заходів є дуже важливим елементом інклюзивного розвитку міста.

– Потрібно знайомити людей з тим, що є інші альтернативні засоби комунікації, що хтось спілкується не за допомогою слів, а за допомогою жестів. Зараз усі говорять про універсальний дизайн, тобто пандуси, доступні підіймачі, ліфти, туалети, але інформаційна доступність, на жаль, часто замовчується, – говорить вона. – Організації, які займаються нечуючими не так помітні на місцевому рівні, хоч це й дуже актуально. Це зовсім інший спосіб комунікації, тому їм буває складно заявити про себе. Для цього потрібно шукати активних людей, які володіють і вербальною мовою, і жестовою, щоб встановити якийсь контакт між громадою і цими організаціями.

За словами Оксани Крижанівської, зараз діти більше цікавляться ідеями інклюзії, а завдяки дітям, вже й старше покоління приєднується до процесу.

– Для популяризації ідей інклюзії важливо використовувати якісь цікаві та сучасні канали поширення інформації, – це має значно більший ефект, ніж просто розмови. У “Гармонія” були проєкти, коли на дитячих майданчиках встановлювали стенди з дактильною абеткою, діти там гуляли й вивчали якісь окремі слова. Також рекомендую звернути увагу на інклюзивну літературу, де головними героями є діти з інвалідністю. Важливо показувати, що люди з інвалідністю також можуть бути героями і їх потрібно вводити в інформаційний простір. Не так давно за підтримки українського культурного фонду вийшла книга “Друзі 2.0” – перший український інклюзивний комікс, тут є історія про нечуючого хлопчика. Також є збірка віршів “Почути”, які написані українською мовою, продубльовані шрифтом Брайля і ще є спеціальний QR-код, за допомогою смартфона можна за ним перейти і подивитись відео, де це й же вірш озвучено жестовою мовою, – поділилась зі слухачами відкритого університету Оксана Крижанівська.

Серед вінничан виявилось чимало охочих вивчити основи жестової мови. Правда, в основному на захід завітали молоді люди.

– Я менеджерка, моя робота – суцільна комунікація і дактиль, думаю, теж знадобиться, – каже Катерина. – Я бачила як люди спілкуються жестовою мовою і теж так хочу. Для мене важливо не бути байдужою і якщо щось станеться, зуміти допомогти.

Олексій, який працює в IT, сказав, що прийшов на захід, бо вважає, що жестову мову потрібно популяризувати.

– Важливо, щоб люди знали, що є така мова, що є такі люди, що вони такі ж звичайні, як і ми. Потрібно робити наше суспільство доступнішим для усіх людей, – додав хлопець.

Разом із чоловіком на відкритий університет прийшла програмістка Іліана, для якої вивчення жестової мови – дитяча мрія.

– Батьки водили мене в різні християнські організації і мене захоплювало, коли їм читали проповідь і перекладали її жестовою мовою або, коли вони співали і синхронно повторювали однакові рухи. Мені видавалось це дуже красивим, – пригадує вона. – Коли я бачила нечуючих людей, мені завжди хотілось підійти до них, показати свою причетність, що вони не самі. Але реалізувати це бажання ніяк не могла, лише посміхалася до них. Думаю, важливо проводити такі заходи у Вінниці, це ж не те саме, що просто якийсь ролик у Ютубі подивитися самостійно..

На думку студента Антона, жестова мова – обов’язковий елемент сучасного суспільства.

– Цією мовою дуже важливо володіти. Знаю, що Uber співпрацює з людьми з інвалідністю, мені часто зустрічаються водії, які не чують, також є чимало нечуючих касирів у супермаркетах, думаю ми усі повинні знати їхню мову і підтримувати розмову, – вважає Антон.

Дарина Дідик

Газета Місто