Фото: Суспільне Хмельницький.
Ковдри, пледи, каремати розвозять мешканцям шелтерів для переселенців працівники Хмельницького благодійного фонду “Карітас”, розповідає кейсменеджерка проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні-2022” Зоряна Моташко. За її словами, у два таких заклади вони возять й гарячі обіди. Також перевозять хворих, яким потрібен гемодіаліз, на процедури в лікарню, повідомляє Суспільне.
Мешканка одного з хмельницьких шелтерів для переселенців Оксана Благодирова веде нас у своє тимчасове помешкання в колишньому дитячому будинку. Дітей звідси, каже, евакуювали за кордон, і тепер тут перебувають 24 дорослих. У кімнаті, де мешкає Оксана та її мати – людина з інвалідністю — є мікрохвильовка й мультиварка. Тут жінка й готує їжу. Каже, не всі пожильці можуть куховарити через стан здоров’я.
“Я ходяча, я можу приготувати їжу, і то мені важко. А є чоловіки, з паличками, в одного онкологія, взагалі ледве повзає”, — каже жителька Краматорська Оксана Благодирова.
Гарячі обіди з двох страв мешканцям шелтеру привезли працівники хмельницького благодійного фонду “Карітас”. Кейсменеджерка проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні-2022” Зоряна Моташко каже: наразі опікуються двома закладами, де зараз мешкають переселенці.
“Опікуючись цим закладом, ми забезпечуємо гаряче харчування. Воно передбачено протягом 30 днів”, — говорить Зоряна Моташко.
Більшість переселенців з інвалідністю – мешканців шелтеру – найбільше потребують харчування, адже готувати собі самотужки вони не можуть. Фото: Суспільне Хмельницький.
Мешканка шелтеру Олена Сидорова з Донецької області — людина з інвалідністю. Жінка розповідає, що найбільше потрібно пожильцям.
“Найбільше нам потрібно, мабуть, харчування. Хоча б один раз на день”, — каже вона.
Її чоловікові – людині з інвалідністю з дитинства, в якого зламаний хребет і який також пересувається на кріслі колісному, потрібна тричі на тиждень процедура гемодіаліз. За його словами, хто не має власного транспорту, щоб доїхати до лікарні, замовляє соціальне таксі в фонді “Карітас”. Людей із хворими нирками в цьому шелтері — третина.
“Близько десяти чоловік, які потребують гемодіалізу, проживають у шелтерах на Львівському шосе і на Тернопільській. Ми опікуємося цими двома закладами і здійснюємо їхнє перевезення на процедуру”, — каже Зоряна Моташко.
Олена Сидорова розповідає: евакуація з Донецької області для їхньої родини тривала довго і в кілька етапів — від міста до міста, де є гемодіаліз. До Хмельницького дісталися 30 квітня. Приїхали без теплих речей, бо, каже, не встигли їх узяти, та й не було куди їх вантажити. Тож працівники “Карітасу” привезли кожній родині, яка зараз мешкає в шелтері, комплект теплих речей.
“До комплекту входять ковдра, плед і каремат. Це ми роздаємо людям, які живуть у шелтері. Шелтер – це місце тимчасового перебування людей, які приїхали з «гарячих» точок, яких привезли в нашу місцевість”, – каже Зоряна Моташко.
За її словами, до сьогодні таких комплектів роздали близько сорока і продовжують розвозити теплі речі.
Неля Шпулак, Світлана Поробок