У Запоріжжі відкрилася художня виставка дітей з аутизмом
«Вперед. У майбутнє. Вгору!». Саме під таким гаслом відбулася арт-експозиція дітей-художників із аутизмом – унікальна виставка творчих робіт для Запоріжжя та всієї України
Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому. У деяких дітей з аутизмом високий інтелект, вони мало чим відрізняються від звичайних людей, та більшість з них не можуть спілкуватися. Аутизм не лікується, проте з часом людину можна пристосувати до соціального життя.
– Проводячи аналогію з роботом Софією, яка не розуміє жартів, емоцій людей, можу сказати: це – саме те, що відбувається з дітьми з аутизмом, – розповіла співорганізатор виставки Вікторія Сокіл. – Але вони залюбки спілкуються про свої роботи, тому ця творчість для них, можливо, єдиний спосіб «красивої» соціалізації. І ми хочемо, щоб в цих дітей була така можливість. Щоб вони знайшли одне одного, познайомились, підтримали та надихнули інших дітей з таким діагнозом, а головне – їхніх батьків. Бо інколи мами й татусі соромляться мати таку особливу дитину.
Назва виставки «Вперед. У майбутнє. Вгору!» є символічною. Це питання подолання себе: дітей з діагнозом, їхніх рідних та організаторів цієї арт-експозиції.
Коли батьки наштовхуються на таку проблему, як аутизм у дітей, то вони все одно думають про те, що дитину потрібно так чи інакше соціалізувати. Їм важко погодитися, що їхній син або донька є інвалідом, навіть якщо вже встановлений діагноз. Батьки починають шукати можливості, що дитина зможе робити. І коли вже вона знайшла своє хобі, а творінь стає забагато для одного дому, то ідея відкриття виставки з’являється сама по собі.
– Першу виставку картин ми робили 1,5 року тому в галереї «Art L». Це була експозиція лише однієї дитини. Ми й тоді закликали інших дітей з таким діагнозом. Але ніхто не захотів брати участь у виставці. Тепер вже нас більше. Сьогодні зареєстровано роботи 13 авторів. Ця виставка не буде останньою, адже робіт дуже багато, ми навіть усі не могли й помістити в цю залу. Взяли маленьке приміщення, бо не очікували, що буде стільки уваги», – розповідає Вікторія.
Тут є картини різної техніки: в основному, гуашшю, аквареллю, ліплення з глини, пластиліну, розпис екоторб. Діти виражають себе, як можуть. Вони у творчому пошуку, адже хочуть бути потрібними та мають бажання соціалізуватися. Практично всі творіння авторів можна придбати за символічні ціни. Своїми роботами «діти дощу» виражають свої проблеми назовні: картинами, виліпленими фігурками. Творчість для них – це місток комунікації одне з одним та навколишнім середовищем. Для них це дуже важливо.
На виставці представлено понад 70 робіт. Змогли прийти тільки 3 автори. Двоє з них, пересиливши себе, могли сфотографуватися, і один декілька разів дав інтерв’ю перед камерами. Це найстарші – підлітки 16 і 18 років. Деякі не змогли фізично прийти. Вони не готові спілкуватися, бути у натовпі та центрі уваги преси й відвідувачів.
– Наша мрія – створити реабілітаційний центр, який би мав арт-терапевтичне відділення, де могли б з ними працювати педагоги, психологи, – ділиться Вікторія Сокіл.
Історії юних художників
Майже весь клас прийшов на виставку підтримати Олексія Прішутова, чиї роботи знаходяться саме тут.
– Я б хотіла, щоб у кожної дитини з особливими освітніми потребами були такі однокласники. Це велика підтримка для мого сина, – розповідає мама Олексія, Анна Прішутова. – Ліпить він постійно. Є діти, які сидять весь час за комп’ютерними іграми, і батьки сварять їх за це. А моя задача – змусити Олексія відкласти пластилін і відправити його прогулятись на вулицю.
Олексій Прішутов навчається у 41-й школі в 11 класі. В майбутньому хоче пов’язати своє життя із творчістю, тож планує стати музикантом, адже добре грає на гітарі, або кухарем. До речі, на музичному інструменті навчився грати сам завдяки відеоурокам в Інтернеті.
– Найбільше люблю фантастичні фільми, такі як «Термінатор». Ліплю з глини та пластиліну героїв з фільму. Найскладнішим у цій справі вважаю дотримання пропорцій та виготовлення дрібних деталей. Найближчим часом хотів би зліпити щось на свій випускний, наприклад шкільне приладдя: олівці, ручки, гумки, лінійки, підручники, зошити та портфель. Хочу, щоб вони сподобались людям, – мріє Олексій.
– Олексій товариський та дуже розумний. Часто співає на різноманітних святах. А ще в нього ідеальна пам’ять. Буквально побачить текст та одразу може його переказати, – розповідають про свого однокласника Олександра та Аліна.
Також на захід завітала 16-річна Даша, від малюнків якої захоплює подих навіть професійним художникам. Вона не навчається в школі, закінчила тільки 4 класи, а зараз займається в реабілітаційному центрі.
– Даша почала малювати спонтанно. У нас в родині були художники, тож, можливо, їй цей талант передався у спадок. Спочатку були не такі гарні картини, як зараз, але результати багатьох спроб дали про себе знати. Вона не малює з голови, а обирає роботу та робить це за зразком. Звичайно, точнісінько скопіювати не виходить, тоді вона додає щось від себе. Найбільше полюбляє описувати в картинах природу, дівчаток. Загалом, малює під настрій. Ми займаємося лікувальною фізкультурою, їй це подобається. Можливо, вона хоче танцювати. Але, на жаль, у професійний гурток нас не беруть, – ділиться мама Даші Уйгуноски, Олена.
Гості подарували «дітям дощу» набір олівців, фарб та іншу канцелярію, необхідну для творчості.