Від ізоляції до інклюзії: як допомогти дитині з аутизмом розвинути комунікабельність

Часто люди плутають інклюзію з індивідуальним навчанням: із дитиною з особливими потребами проводять великий спектр активностей, але не залучають її до колективної роботи. У такому разі дитина залишається ізольованою, тому це не інклюзія. Інклюзія — це заглиблення дитини з певними особливостями у здоровий простір.

Психологиня Оксана Соболь та дитяча авторка Олена Ольховська в межах 26 BookForum дискутували щодо методик навчання дітей з розладами аутистичного спектра та поділились лайфхаками, які допоможуть батькам та вчителям розвинути навички комунікації у дітей.

Дитина з аутизмом — перш за все дитина

«Зазвичай ми сприймаємо дітей з розладами аутистичного спектра через призму їхньої хвороби. Важливо змінити цю установку і пам’ятати, що дитина з аутизмом — перш за все дитина, і лише потім дитина — з аутизмом», — зазначила Оксана Соболь.

Є стандартна рекомендація до комунікації з такими дітьми: говорити короткими та чіткими фразами. Часто педагоги та творчі люди люблять збагачувати своє мовлення метафорами, але це може ускладнити спілкування. Діти з аутизмом не можуть інтелектуалізувати такі речі. Щоби дійсно зрозуміти те, яким вони бачать навколишній світ, батькам та викладачам варто читати багато спеціалізованої літератури.

Як привернути увагу дитини з аутизмом

Багато дітей з аутизмом мають труднощі в сприйнятті загальної картини світу. Наприклад, вони можуть дивитися на плащ, а бачити лише ґудзик. Вони також можуть не завжди розуміти суть предмета — переплутати шафу з прасувальною дошкою тощо. «Якщо ви знаєте, що дитина реагує на звуки, цілком доречно буде постукати пальцями по предмету, на який ви намагаєтеся звернути її увагу», — говорить Оксана, — «Це може не завжди приємно, але до мозку доходить імпульс, тому дитина реагує чи то на рух, чи то на звук».

З часом батьки й вчителі мають показувати дитині з аутизмом картки, на яких зображені предмети та їхні частини. Це допоможе порівнювати їх з реальними об’єктами.

Найкраще діти з аутизмом реагують на ваші слова, коли у них з’являється особиста внутрішня мотивація.

Набагато легше домовитися з дитиною про певне заохочення заздалегідь, аніж потім сварити її.

Необхідно називати дитину на ім’я

«Батьки та вчителі переважно називають дитину на ім’я тоді, коли хочуть насварити її. «Ти молодець», але «Артеме, припини». Від того у дітей з аутизмом та іншими розладами з’являється небажання чути своє ім’я та реагувати на нього, оскільки ім’я асоціюється із зауваженнями, заборонами або вказівками», – підкреслила Оксана, додаючи, що важливо звертати увагу на дитину не тільки тоді, коли вона робить щось не так, а й коли все нормально.

Уявімо ситуацію на уроці математики: вчитель питає, скільки буде 6х7, 5х5, 9х4. Дитина тричі відповідає правильно, але викладач це не зауважує; потім дитина один раз помиляється і їй голосно говорять: «Ні, це неправильно!». Це, здавалося б, дрібні речі, але вони дуже впливають на навчання та на виховання загалом, незалежно від того, чи є діагноз у дитини, чи його немає.

Вчителі та батьки мають бути послідовними

Якщо трирічна дитина просить маму, щоб та взяла її на руки, а мама відмовляє, пояснюючи це тим, що дитина вже заважка, потрібно пам’ятати, що вона може почати вередувати. Та не треба дозволяти використовувати істерику як інструмент маніпуляції, адже така реакція закріпить неправильний патерн поведінки. Дитина має розуміти, що довге очікування чогось чи вередування не даватимуть щоразу потрібний результат.

Батьки та вчителі мають бути послідовними у дотриманні своїх виховних принципів. Якщо ви обрали таку лінію виховання, то потрібно продовжувати систематично її практикувати.

Дитину з аутизмом у жодному разі не можна ізолювати від соціуму

«Дитина з розладом аутистичного спектра має перебувати в групі. Інклюзія — це інтеграція у здорове середовище. Заняття сам на сам з репетитором у цьому не допоможуть», – пояснює Олена, – «Коли дитина бачить приклад здорових дітей, вона починає віддзеркалювати їхню поведінку».

Таїсія Семенова

Читомо