Її дитинство відрізняється від дитинства звичайних діток. Богданка 11 років живе із тяжким діагнозом – ДЦП. Дівчинка не може самостійно пересуватися, нині вчиться говорити і вже вміє рахувати до ста. Мама каже, що це перемога.
— Один, два, три…і скільки буде? Вісім! Вісім, молодець.
Тато і мати Богданки сподівалися, що їхня дитинка переросте страшне захворювання, як і прогнозували лікарі. Утім, дива не сталося – у два роки дівчинка отримала статус інваліда.
— Було тяжко, коли все це усвідомив, якийсь час знадобився, щоб зрозуміти, потім минув час, щоб боротися, потім якийсь час витратили на адаптацію. Я до неї ставлюся, як до здорової дитини, — Інна Харченко, мати Богданки.
За словами пані Інни, її Богданка росте дуже активною дівчинкою, вона любить, коли приходять гості, переписується з друзями в інтернеті, допомагає мамі на кухні. А ще Богдана виховує домашніх улюбленців – трьох песиків, двох котів, 5 равликів, папуг та амадінів, маленьких птахів. Тварини заміняють дівчинці реабілітологів.
— Тому що коли я йду, як ти залишається? На няньках. І кого ти няньчиш? Мосю, Джесіку… І пташку няньчить, усіх. У нас тварини для того, щоб вона не почувалась самотньою, адже вдома є справи, клопоти, у неї завжди є співрозмовник, поговорити, когось помучити, — Інна Харченко, мати Богданки.
До школи Богданка вже давно не ходить. Хоча таки встигла спробувати на смак шкільного життя, бо мама возила її на уроки до школи-інтерну для слабозорих. Утім, ефекту таке навчання майже не давало.
— Так, їй там було весело, все цікаво, вона сприймала навчання на слух, те, що їй розказували, вона пам’ятала, вона могла все переказати, а коли ми перейшли на домашнє, вона почала писати, от ми два роки на домашньому навчанні, вона навіть почала диктанти сама писати, — Інна Харченко, мати Богданки.
Сьогодні освітяни дедалі частіше говорять про те, що право на якісну освіту повинні мати всі без винятку дітки. У системі реформування освіти багато йдеться про створення у школах інклюзивних класів, які прийматимуть на навчання діток із психофізичними вадами. Вони вчитимуться зі здоровими школярами.
— Дитина обмежена у спілкуванні, вона знаходиться у 4-х стінах. Ця дитина приречена на те, що вона не може себе реалізувати як особистість. А тому завдання сучасної школи, нас як педагогів вивести якомога більшу кількість таких діток і перевести їх у клас, посадити в клас, — Людмила Зленко, завідувач відділу обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. Ушинського.
У мами 11-річної Богданки своє бачення на реформу освіти щодо навчання діток з обмеженими можливостями – звісно, інклюзивні класи повинні бути, каже пані Інна, утім, з учителями повинні працювати асистенти, аби батьки не сиділи цілий день під класними кімнатами. До того ж, навчання дітей-інвалідів має бути скорочене.
— До школи їздила 5 днів на тиждень, по 5-6 уроків, і їй важко фізично висидіти в одному положенні на стільці, — Інна Харченко, мати Богданки.
Статистика свідчить про те, що чернігівська освіта вже стала на шлях реформ. Психофізичні вади розвитку мають понад 6 тисяч діток. Більше півтисячі з них навчаються за індивідуальною формою навчання, а от 116 діток відвідують інклюзивні класи.