Інклюзія стосується не тільки осіб з інвалідністю, а й сирот, АТОвців, соціально незахищених верств населення
У Вінниці обговорили проблеми впровадження інклюзії у практику. Понад 120 учасників з України, Ізраїлю, Індії, Болгарії, США та Італії 16 травня зібрались у Вінницькому інституті Університету «Україна». Саме там проходила V Міжнародна науково-практична конференція «Інклюзивна освіта: досвід і перспективи», повідомляє Vlasno.info.
– Важливо сьогодні шукати ефективні розв’язки для ширшого кола проблем, які стосуються соціальної інклюзії, і єдиний шлях це зробити максимально ефективно – це провадити широку інформаційну кампанію. Така конференція – це передусім місце зустрічі для усіх учасників інклюзивного освітнього і, власне, суспільного процесу, можливість почути один одного і знайти оптимальні рішення, – пояснює голова організаційного комітету конференції, доктор педагогічних наук, директор Вінницького інституту Ганна Давиденко.
Учасники конференції об’єдналися для обговорення проблем, що виникають на шляху впровадження та розвитку в Україні інклюзивного освітнього середовища. Найбільше говорили про введення інклюзивного навчання у школах, психологічний та соціальний супровід особливих дітей, роботу з сім’ями, у яких є діти з інвалідністю. Багато йшлося і про особливості повернення до успішного життя і відновлення соціальної активності учасників АТО.
Спеціальний гість конференції зі сполучених Штатів Америки, викладач англійської мови та волонтер, що співпрацює з низкою американських та українських громадських організацій Джоель Вассерман поділився своїми міркуваннями зі слухачами щодо особливостей соціальної реабілітації АТОвців. Випускниця інституту психолог Тетяна Гончаренко розповіла про свій досвід роботи з учасниками бойових дій:
– Під час роботи з АТОвцями дуже важливо чути їх і вміти діяти так, як буде ефективно у кожній конкретній ситуації. Часто таким людям насамперед потрібна просто допомога. Наприклад, нещодавно під час консультації один із бійців поділився не досить гарною історією, яка трапилася з ним у зоні АТО і внаслідок якої було відкрите кримінальне провадження. Чоловікові загрожувало до 10 років ув’язнення. Крім фахової психологічної допомоги, я порадила йому звернутися по допомогу в юридичну клініку інституту, – каже пані Тетяна. – За запитом бійця було піднято нормативну базу і уважно проаналізовано справу. Правовики Вінницького інституту Університету «Україна» допомогли вибудувати систему захисту в найкращий спосіб. Учора боєць передзвонив: йому дали 3 роки умовно замість 10. Повірте, така допомога часто є значно ефективнішою.
Організатори конференції переконані, що формат сухих наукових доповідей вже давно не відповідає вимогам часу, тому в рамках конференції працювали практичні тренінги з жестової мови та психологічного супроводу інклюзії, а також практичні психологічні майстер-класи для учнів і студентів.
Слова «інклюзія», «інклюзивний» сьогодні можна почути всюди, цими термінами легко оперують, а подекуди й “жонглюють”. Нажаль, за модним словом важко дошукатися справжнього змісту. Інклюзією найчастіше називають будь-яке навчання осіб з інвалідністю, проте насправді цей термін значно ширший.
Інклюзія – це така модель організації навчального процесу, коли учні або студенти, які мають особливі освітні потреби, навчаються разом із звичайними. Отже, йдеться не тільки про осіб з інвалідністю, а й про кожного, хто опинився у меншості або потрапив у обставини, що заважають йому належним чином взаємодіяти з оточенням: особи з інвалідністю та їхні батьки, сироти, соціально незахищені верстви населення, АТОвці та інші.
Про інклюзію та доступність сучасної української освіти потрібно не тільки говорити публічно, а ще й надихати кожного відповідальніше ставитись до цієї проблематики, вдумливого та усвідомлено шукати спільні відповіді на наболілі проблеми.
Марина Годлевська
Фото автора