Україна суттєво наростила темпи впровадження інклюзії в середніх навчальних закладах. За інформацією Державної служби якості освіти України, ще п’ять років тому в інклюзивних класах навчалось вдесятеро менше дітей, ніж сьогодні. Наразі інклюзивне навчання організовано майже у 43% шкіл, у понад 18 тисяч класів.
Закони України «Про освіту» та «Про соціальні послуги» гарантують кожному рівні умови доступу до освіти та забезпечують батькам чи законним представникам дитини право обирати заклад освіти, програму, вид та форму здобуття освіти дітьми шкільного віку.
Так, заклад за заявою батьків зобов’язаний створити інклюзивний клас в обов’язковому порядку, а також забезпечити дітям з особливими освітніми потребами постійну або часткову підтримку під час навчання. Створення у школі інклюзивного середовища забезпечує держава.
Якщо ж особливі освітні потреби в учня виявлені під час навчального процесу, дирекція закладу докладає зусиль для їхньої мінімізації, а коли цього недостатньо, рекомендує батькам звернутися до інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ) для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини. І вже на основі його висновку школа надаватиме підтримку з урахуванням виявлених у неї проблем. А саме: забезпечуватиме умови для безперешкодного доступу дитини до приміщення школи, закуповуватиме обладнання ресурсної кімнати та засобів корекції відповідно до своїх можливостей.
Ще до приходу дитини до школи родина може налагодити контакти з психологічною службою, фахівцями ІРЦ, реабілітаційними центрами, соціальною службою, іншими активними партнерами-учасниками процесу впровадження інклюзії в освіті, які володіють інформацією, корисною як для працівників закладу освіти, так і для батьків. Основне завдання у цьому напрямі – організувати для дитини з особливими освітніми проблемами зрозуміле та чітко визначене середовище, в якому вона може почуватися захищеною та працювати у своєму режимі й відповідно до своїх здібностей, забезпечити комунікацію з рештою дітей у колективі. Не менш важливою умовою є наявність достатнього фінансування та доступної інформаційної, матеріально-технічної бази та інфраструктури.