«Вікна» побували на миколаївському заводі. Там працюють люди з обмеженим здоров’ям, але з необмеженими можливостями та мріями. Їхня сила духу вражає. Вони не просто мають роботу, за яку отримують гроші. Кажуть, саме там по-справжньому знайшли себе.
Вони не вимагають співчуття чи якихось особливих благ. Люди з обмеженими фізичними можливостями мають необмежене бажання працювати і жити повноцінним життям. Саме такі, сильні духом люди працюють на підприємстві інвалідів «Літопис», що у Миколаєві.
Пандус, широкі двері, поручні – усе для зручності працівників. Адже на підприємстві працюють аж 24 неповносправних.
Костя Фербей інвалідом став ще у дитинстві. Потрапив під машину: «Я занимался шахматами и так получилось, что не дошёл я домой».
На «Літописі» хлопець уже 2 роки. Попри дві вищі освіти, він фінансист та магістр державної служби. Три роки не міг ніде влаштуватися. І тільки тут відчув себе потрібним.
«Літопис» – це єдине підприємство на Миколаївщині, де 90 відсотків працівників – неповносправні. До того ж, на відміну від товариств сліпих чи глухих, під однім дахом працюють люди з різними вадами. Директор підприємства, Ілля Шполянський, каже, допомагати людям з обмеженими можливостями хотів ще змалечку. У дитинстві він товаришував із хлопчиком, хворим на ДЦП.
«Мне с моими коллегами и друзьями очень приятно работать, потому что очень часто люди с ограниченными физическими возможностями имеют неограниченные возможности духа. И это правда, это не просто слова», – каже директор «Літопису» Ілля Шполянський.
Там друкують книжки, навчальні посібники та рекламні буклети. А ще виготовляють яскраві пазли та розмальовки для дітей. Тепер «Літопис» збирається вкласти понад 3 мільйони гривень у нове обладнання.
«Треба довести в першу чергу нам самим, що ми не обуза, що ми повноцінні, що ми самостійні. Треба починати з себе. Я так вважаю», – каже директор з маркетингу ПГО «Літопис» Ганна Миронюк.
Опинившись через нещасний випадок в інвалідному візку, Ганна не тільки сама не впала у відчай, але й завзято взялася допомагати іншим. Вона – голова громадської організації «Перемогти себе», яка вимагає створити в Миколаєві нормальні умови для пересування візкарів. А ще жінка створила в місті школу танців на візках. Бо все життя мріяла танцювати.
Ганна взагалі вважає, що головне – за будь-яких обставин не втрачати віри в себе.
«Не важливо, Ірино, чи на ногах ти чи на колесах, головне прямувати вперед з вірою в майбутнє і в свої сили», – вважає директор з маркетингу ПГО «Літопис» Ганна Миронюк.