Малий та середній бізнес (МСБ) відіграє ключову роль в економіці України, складаючи 99% від загальної кількості підприємств, 51% ВВП і 64% доданої вартості, забезпечуючи 82% зайнятості. По суті, обізнаність і відношення МСБ до впровадження практик інклюзивності та безбарʼєрності, відображає якоюсь мірою ставлення суспільства до цього питання. Саме тому експерти OLX провели опитування понад 1500 представників МСБ. Згідно з дослідженням, виявилось, що понад 30% компаній не проводять комунікацій на тему безбар’єрності з працівниками, а чверть (24%) планує впроваджувати відповідні практики у майбутньому.
Статистичні дані
В опитуванні взяли участь 1584 представники бізнесу. Найбільша кількість респондентів ФОПи — 54%, ще 14% — юридичні особи. А 37% обрали відповідь — складно відповісти.
Серед опитуваних бізнесів найчастіше зустрічаються ті, хто понад 10 років на ринку — 27% відповідей. Далі ті, хто до 1 року — 22% відповідей. Дослідивши тенденції аналітики, експерти OLX відмітили, що серед тих, хто вже впроваджує практики безбар’єрності здебільшого є бізнеси, які працюють від 5 до 10 років і більше. Тим часом планують впроваджувати практики інклюзивності та безбарʼєрності компанії, що знаходять на ринку від одного до трьох років. Показник кількості працівників в компанії не впливає на кореляцію, а ось роки досвіду мають значення.
Підтримка співробітників
Найбільша кількість респондентів відповіла, що не мають соціальних програм для співробітників. 12% з опитувальних бізнесів пропонують працівникам оплачувані відпустки, 8,3% організовують програми професійного зростання.
Найпопулярнішою категорією соціально-вразливих груп, яка працевлаштована в компанії є особи 45-60 років. Другу позицію займають люди з інвалідністю, а третю — особи пенсійного віку. Найменше бізнеси мають працевлаштованих представників з категорії студенти, неповнолітні та особи зі статусом УБД.
Ніхто з групи не працевлаштований – обрали найбільше респонденти-ФОПи та Приватні підприємства.
Інклюзивність та безбар’єрність
Більш ніж половина учасників опитування (50.67%) не впроваджує практики інклюзивності та безбар’єрності. Зокрема 33.94% не проводять комунікацій на цю тему з працівниками. Майже чверть 24.05% планує відповідні практики у майбутньому. Ще 13.21% планують впроваджувати таку комунікацію зі співробітниками. 24.05% респондентів мають практики інклюзивності та безбар’єрності, а 20.73% — обговорюють такі теми та проводять відповідні заходи.
Серед ФОПів відповідь «не впроваджують і не планують» — склала понад 50%. Натомість юридичні особи більш схильні до того, щоб інтегрувати практики інклюзивності та безбар’єрності у свій бізнес.
14% респондентів повідомили, що інвестують ресурси для створення безбар’єрного простору, ще 16% — планує. Водночас 43% учасників таких інвестицій не роблять, з них більшість — ФОПи.
Лише 17,6% підприємців зазначили, що знають про державну програму компенсації витрат при облаштуванні безбар’єрного робочого місця, з них 14% користувалися цією програмою.
З-поміж підприємців, найпоширенішою відповідь була — наразі не впроваджено жодних кроків до створення умов безбар’єрності. Але в 16.57% бізнесів було впроваджено гнучкий графік або віддалену роботу для осіб з інвалідністю. А 10.94% адаптували інфраструктуру компанії.
Респонденти з успішним досвідом реалізації практик інклюзивності та безбар’єрності виділили три найважливіші напрямки роботи.
Особисте ставлення та підтримка: багато відповідей підкреслюють важливість особистої ініціативи, підтримки та любові до людей.
Практичні ініціативи: серед конкретних дій виділяються створення пандусів, гнучкий графік роботи, а також виїзди до клієнта.
Потреба у навчанні та тренінгах: кілька відповідей зазначають про важливість тренінгів з толерантності та ментального здоров’я.
Деякі респонденти зазначають, що безбар’єрність підвищує соціальний капітал компанії, роблячи її більш привабливою для клієнтів та партнерів. Також підприємці наголошують, що забезпечення доступу до робочих місць для людей з інвалідністю не лише допомагає цим людям заробляти на життя, але й сприяє економічному зростанню загалом.
Серед респондентів, що не вважають важливим інтегрувати практики безбар’єрності у своєму бізнесі виділили такі групи відповідей:
Першу групу об’єднують практичні труднощі. Підприємці не відчувають нагальну потребу у впровадженні безбар’єрних практик через інші важливі проблеми (війна, економічні труднощі, нестабільність), а також нерозуміння економічної доцільності та окупності інвестицій.
Другу — недовіра до держави. Багато респондентів не відчувають підтримки з боку органів влади, а також не довіряють їхнім ініціативам щодо безбар’єрності.
Загалом, респонденти вважають інтеграцію практик безбар’єрності важливою через: соціальну відповідальність, підтримку ветеранів та людей з інвалідністю, поліпшення репутації бізнесу, економічний розвиток та етичну мотивацію. Втім ще немає повного розуміння як впровадити ці практики.
Юрий Шевченко