Цифрова (не) доступність. Незрячі представники бізнесу, IT та медіа розповідають про свою роботу

У своїх матеріалах ми охоплюємо широкий спектр тем — від роботи рекламних агентств і продуктових компаній до лайфхаків, кейсів та особистого досвіду провідних експертів креативної економіки. Проте донедавна ми чомусь мало часу приділяли людям з інвалідністю в нашій галузі та особливостям їхньої роботи. Тому виправляємося.

Авторка Vector Катерина Богуславська запитала трьох незрячих професіоналів у сфері бізнесу, IT та медіа про їхній кар’єрний шлях, софт, який вони використовують у роботі, та труднощі, з якими зіштовхуються.

Дмитро Попов,
Засновник соціального підприємства Access Lab, спеціаліст із цифрової доступності

За освітою я — вчитель математики та інформатики (закінчив Слов’янський державний педагогічний університет). Після навчання сім років працював у школі. Ще в університеті захопився HTML та JavaScript, тому паралельно з викладанням розробляв сайти.

Один із них — сайт розважальної тематики — став дуже популярним. Я почав розміщувати на ньому рекламу через Google AdSense і заробляти на цьому.

З часом я зрозумів, що технології мені більш цікаві, тому вирішив зосередитися на них. Моєю основною роботою стало створення сайтів та їхня розкрутка.

Також до мене почали звертатися щодо цифрової доступності. Хоча я ще не знав, що існує така спеціалізація, але вже розумів, як створювати доступні сайти.

Наприклад, зі мною радилися щодо того, як зробити шкільний сайт зручним для незрячих дітей, які користуються скрін-рідерами. Утім, довгий час цифрова доступність була тільки хобі.

Одного разу до мене звернулася ГО «Генерація успішної дії». Її команда хотіла зробити сайт для замовлення квитків «Укрзалізниці» зручним для людей із порушеннями зору. Тоді я вирішив заглибитися в питання цифрової доступності та почав вивчати WAI-ARIA. Крім цього, я закінчив низку курсів Deque University. Також у 2021 році отримав сертифікат Міжнародної асоціації спеціалістів із доступності — найбільш поважної організації в цій у сфері.

Паралельно з опануванням цих навичок я працював у ресурсному центрі «Безбар’єрна Україна». Спільно з агенцією Info Sapiens ми виграли тендер на дослідження доступності різних об’єктів для людей з інвалідністю. Я керував процесом тестування сайтів. Потім був ще один проєкт — тестування «Дії». До мене почали звертатися й невеликі підприємства: аптеки, провайдери тощо.

Якщо раніше я працював як ФОП, то на початку 2022-го вирішив зареєструвати соціальне підприємство Access Lab. Можна сказати, що наразі це стартап. У нас у роботі шостий проєкт.

Наша команда складається із шістьох людей. Крім мене, це троє тестувальників, менеджер з QA та літредактор. Ми перевіряємо сайти на відповідність 50 критеріям міжнародного стандарту WCAG.

Наприклад, для того, щоби працював скрін-рідер та інше ПЗ (навіть просте збільшення тексту) потрібно, щоби сайт або застосунок відповідав певним вимогам. Серед них:

• До зображення має додаватися альтернативний текст (alt attribute у HTML), який може прочитати скрін-рідер.
• Усі елементи на сторінці повинні мати правильну семантику. Наприклад, заголовок має бути позначений тегом саме заголовку. Тоді скрін-рідер називає елементи: «Посилання», «Кнопка», «Заголовок», «Таблиця». Якщо відповідної розмітки немає, скрін-рідер не працюватиме.
• Усі функції мають бути доступні з клавіатури. Незряча людина або людина з порушенням моторики не користується мишкою.

Проблема, з якою я часто зіштовхуюся, — це цифрова недоступність. Я працюю саме для її усунення. Великі компанії (наприклад, Google та Facebook) дотримуються критеріїв доступності. Однак українські сервіси, особливо державні, часто — ні.

Наприклад, незрячі люди не можуть прочитати квитанцію, яку податкова надсилає після подання звітності. Це PDF-файл із графічними елементами — скрін-рідер не може його прочитати.

У серпні-вересні 2021 року я працював над тестуванням «Дії». Втілення наших рекомендацій та виправлення знайдених помилок заплановане на цей рік.

Денис Ревега
Software Engineer у GlobalLogic

Програмування було цікаве мені ще зі школи, тому інші професії я навіть не розглядав. Мій інтерес почався з хостингу narod.ru, на якому можна було розміщувати статичні сайти. Я захопився і вирішив, що треба обов’язково створити свій власний вебресурс. Почав вивчати HTML, PHP та інші технології.

Закінчив факультет комп’ютерних наук (кафедру інженерії програмного забезпечення) у Національному авіаційному університеті. Спочатку працював на фрілансі та вчився на home-проєктах.

З 2014 року я співпрацюю з різними компаніями. Основна причина, чому пішов із фрілансу, — під час роботи на компанію тобі не потрібно самостійно шукати роботу.

Крім цього, працювати в команді мені простіше й цікавіше. Процес вивчення нових речей відбувається швидше. Скоро буде вже майже два роки, як я працюю в компанії GlobalLogic на позиції Software Engineer. Наразі мене все влаштовує.

В основному під час роботи я користуюся програмою для читання екрану — скрін-рідером NVDA. Окрім цього спеціалізованого софту, я використовую різні IDE, редактори тощо.

Найбільшу незручність викликає ситуація, коли співрозмовник шерить зі мною свій екран. На жаль, скрін-рідер не може його прочитати.

Але в цілому за останні роки доступність більшості застосунків поліпшилася. Вони цілком зручні для використання.

Для покращення цифрової доступності потрібно під час розробки інтерфейсів дотримуватися давним-давно відомих стандартів WCAG. Звісно, робити це трохи складніше, ніж створювати звичайні сайти. Але саме так застосунок стає доступним для більшості користувачів. У тому числі — з особливими потребами.

Володимир Пиріг
Випусковий редактор ZAXID.NET, тестувальник у Access Lab

Я закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. На журналістику пішов лише тому, що хотів працювати на радіо. Це була моя дитяча мрія, тому я вже з третього класу знав, куди хочу вступати після школи.

Після першого курсу постало питання про проходження практики. Я хотів вести нічні розважальні ефіри на одній зі львівських радіостанцій. Однак зустріч із її директоркою залишила неприємні враження. Ми не домовилися щодо формату співпраці.

Окрім навчання, я практикувався в створенні сайтів, на яких публікував свої матеріали. Після невдачі на радіо я показав їх головному редактору одного з інтернет-видань про технології та мобільний зв’язок. У цьому виданні я не лише пройшов практику, але й отримав свій перший заробіток. Однак моя мрія про роботу на радіо не здійснилася.

Утім інтернет захоплював мене, і я продовжив працювати в цьому напрямі.

Певний час я писав статті «за дякую», щоби не розгубити талант і дар. Згодом — створив власне інтернет-видання, яке проіснувало пів року.

Потім знову дописував у різні медіа та працював львівським власкором київського інформагентства. У травні 2014 року став випусковим редактором у ZAXID.NET і дотепер працюю тут.

Дедалі частіше в позаробочий час я займаюся справами, віддаленими від журналістики. Наприклад, перекладом ПЗ і тестуванням сайтів на доступність для незрячих. До речі, деякі мої роботодавці навіть не знали про те, що я незрячий. Віддалена робота допомагала мені замовчувати цю інформацію.

Єдина спеціалізована програма, яку я використовую в роботі, — це скрін-рідер NVDA. Ця програма озвучує голосом у реальному часі все, що відбувається на екрані. Також вона озвучує, які клавіші натискає користувач, його дії та їхній результат. Що ж до інших програм, то вони такі, як і в усіх.

Найбільше незручностей виникає під час роботи з фото. Наприклад, коли Нацполіція чи СБУ додають до своїх текстів лише вертикальні світлини, а на титульну сторінку новини треба поставити горизонтальну.

Їх можна якось обрізати, але для незрячих людей це абсолютно нереалістичне завдання. Також незряча людина не зможе зробити скриншот. Фото — це те, що так чи інакше робить мене залежним від допомоги колег.

На щастя, фотобанки у 95 % випадків допомагають із фотоілюструванням новин. Особливо платні, де є опис фото, а тому я точно знаю, що саме завантажую.

Також є проблеми з інфографіками та PDF-документами без текстового шару. Першим часто грішать чиновники, які хочуть розповісти щось користувачам соцмереж, другим — уряд. Наприклад, матеріали до порядку денного Кабміну подаються лише в PDF-файлах без текстового шару. Для того, щоби їх прочитати, треба або розпізнавати текст спеціальним ПЗ, або чекати, поки хтось розшифрує.

Катерина Богуславська