Від початку пандемії працівники Івано-Франківського учбово-виробничого підприємства «Українське товариство глухих» (УТОГ) пошили для медиків близько 250000 масок, 2500 комбінезонів і 1500 одноразових халатів.
Під час карантину вони не просто не зупинили роботу – вони працювали більше, пише Репортер.
Спершу для армії
На другому поверсі підприємства УТОГ, що на Коновальця, 205, через зачинені двері чути стукіт швейних машинок. Робота кипить з самого ранку. І жінки, і чоловіки шиють військову форму. Навіть не піднімають голови, аби подивитись на гостей.
У великих мішках біля дверей поскладані готові вироби – на відправку чекають 3000 військових комплектів. Ще 1500 мають передати до 20 жовтня.
Директор підприємства Ігор Остяк проводить коротеньку екскурсію. Веде до експериментальної дільниці, де шиють перші пробні зразки, затверджують їх, і далі – в покрійну, пошивальну. Каже, незабаром матимуть ще більше замовлень, адже додадуть і зимові утеплені комплекти: куртки, костюми.
Вже півтора роки підприємство шиє для української армії. Аби зосередитись на допомозі військовим, тут навіть призупинили співпрацю з іноземними партнерами з Польщі, Бельгії, Німеччини, Франції, хоч працювали з ними з 1992 року.
«Ми вже пошили 240000 комплектів військової форми, – говорить Ігор Остяк. – Від іноземних замовлень відмовилися, бо тут якраз той варіант, коли своя сорочка мусить бути ближчою до тіла. Хоч пішли собі на збитки, але ж це наші хлопці там мерзнуть і мокнуть, поки ми тут спокійно спимо. Я вважаю, що ми повинні найперше убезпечити своїх людей, а вже потім думати про іноземні замовлення».
Аби між людьми
Таке підприємство в Івано-Франківській області єдине. Його створили ще у 1947 році для працевлаштування та реабілітації людей з вадами слуху. За словами Остяка, спершу працювали, як майстерні з ремонту одягу та взуття, а в 1967 році збудували фабрику. Тоді тут було близько 200 людей, працювали у дві зміни.
Нині на підприємстві 88 працівників, 75 із них з інвалідністю. В основному УТОГ займається пошиттям верхнього одягу – пальта, сукні, блузки, штани. Крім того, постільна білизна, військовий одяг, а віднедавна й медичний.
Працівники – не лише з Прикарпаття, є люди й з інших областей. «П’ять років тому ми здали будинок на 48 квартир і поселили всіх, – говорить Ігор Остяк. – Кожен наш працівник з інвалідністю отримав однокімнатну квартиру».
Є тут і люди з церебральним паралічем, говорить директор. Батьки приводять своїх дітей і просять взяти: кажуть, навіть зарплати не треба, «аби лиш дитина була між людьми».
При УТОГ навчають трьом спеціальностям: розкрійник, швачка, прасувальник. Після навчань влаштовують на роботу, дають розряди.
Ажіотажу вже немає
З початком карантину, ще у березні, працівники підприємства УТОГ одними з перших в Україні прийняли рішення шити медичні маски, захисні комбінезони, нарукавники, бахіли, халати для медиків.
За словами директора, на початку пандемії до нього звернулися з обласної інфекційної лікарні, просили допомогти з костюмами та масками. Тому швейники навіть і не думали призупиняти роботу. Працівників возили спецтранспортом, ніхто з них, на щастя, не захворів.
«Ми першими розробили й пошили для інфекційної лікарні багаторазові комбінезони із тканини щільністю 220, що відштовхує воду, – розповідає Ігор Остяк. – На перших порах лікарню забезпечили повністю. І, до речі, наші костюми удвічі дешевші за китайські. Якщо наш, залежно від щільності тканини, коштує 120-140 грн, то китайський – 260-280. Маски комерційним структурам не віддавали, бо в нас ціна була 4,50, а вони продавали їх значно дорожче. А це ж усе людські гроші?! Тому старалися віддавати бюджетним організаціям».
З березня «утогівці» пошили близько 250 000 масок, 2500 комбінезонів і 1500 одноразових халатів. Забезпечили цим одягом практично всіх медиків міста. Але основними отримувачами були Івано-Франківська обласна клінічна, обласна інфекційна та обласна дитяча лікарні.
За словами директора підприємства, зараз таких проблем, як було на початку, вже немає. А от у березні була паніка.
«У нас тут черга стояла за масками, – каже Остяк. – Ми не встигали – з-під рук забирали. В першу чергу віддавали по 500-600 штук для інфекційної лікарні. Їм пошили три види масок: у три, чотири й шість шарів. Останні – для реанімації. Також для них пошили спеціальні комбінезони».
Зараз ажіотажу вже нема. Масок достатньо. На складі мають резерв – 20 тисяч. П’ять тисяч недавно взяла обласна дитяча лікарня. Також постійно за масками приїжджають з підприємств, які випускають харчову продукцію.
Але в разі чого «утогівці» завжди готові допомогти своїм.
Світлана Лелик