Після закінчення Долинської загальноосвітньої школи Світлана Кіндра плекала чимало планів на власне професійне майбутнє. Проте трагедія, що сталася в родині, стала нещадним руйнівником усіх її мрій. Щоб підтримати матір фінансово і не обтяжувати її власними проблемами, дівчина без жодних вагань вирішила одразу розпочати працювати.
Свій трудовий шлях вона розпочала у Долинському лісництві, а згодом перейшла до Гурівського лісництва. Її робота була непростою, але важливою: Світлана саджала саджанці, просапувала міжряддя та дбала про молоді насадження. Хоча ця праця була сезонною, вона давала змогу забезпечити родину і накопичити кошти для проживання.
Заміжжя у Херсонській області та народження дитини стали їх новим, однак не легшим періодом у її житті. Сімейне життя не склалося і жінка знову повернулася до рідного міста. Її син Нікіта був хворобливою дитиною, тому знайти роботу було жінці дуже важко. Вона звернулася до Долинського управління Кропивницької філії обласного центру зайнятості. Відсутність освіти, бажання працювати за окремим графіком ускладнювали пошук, тому жінка згодилася взяти участь у громадських роботах, що організовувалися на базі Долинської міської громади. Після участі у цих роботах їй було запропоновано роботу двірником у комунальному господарстві.
Невдовзі жінці надійшла пропозиція перейти на постійну роботу молодшою медичною сестрою у відділення патологічної анатомії Кіровоградського обласного бюро судово-медичної експертизи, яке обслуговує морг Долинської міської лікарні. Упродовж шести років вона відповідально ставилася до своїх посадових обов’язків.
Проте життя підкинуло важке випробування: Світлана захворіла на інфекційну хворобу, що потягла за собою тяжкі наслідки – діагностування нефросклерозу обох нирок. Важкий діагноз та довготривале лікування – усе це призвело до скрутного фінансового становища, адже життєво необхідний гемодіаліз вимагав значних коштів та постійних, виснажливих поїздок до обласної лікарні.
Та й тут жінка не зламалася, адже головним стимулом був малолітній син Нікіта, який перебував на її утриманні. Вона шукала різні варіанти зайнятості, які б, не шкодячи її здоров’ю, забезпечили фінансову підтримку родині. Подруга порадила Світлані не здаватися, а спробувати опанувати професію тракториста. Хоча це й важка праця, вона є сидячою, що було важливо з огляду на стан здоров’я.
Так жінка вступила до Маловодянського училища. Успішно закінчивши навчання, Світлана знову постала перед необхідністю шукати роботу. Самостійний пошук Світлана поєднала зі зверненням по допомогу до Долинського управління Кропивницької філії обласного центру зайнятості.
Результат не забарився: у червні з міської лікарні поступила пропозиція роботи на посаду молодша медична сестра (санітарка). Дівчина вагалася, адже це праця не легка, та й поїздки на гемодіаліз заважатимуть повноцінно виконувати свої обов’язки. Співбесіда з роботодавцем розвіяла її сумніви, і Світлана приступила до роботи.
Згодом керівник підприємства, а саме КНП “Долинська центральна лікарня Долинської міської ради”, Тетяна Романченко, прийняла рішення придбати машину для миття підлоги. Це було зроблено для укомплектування робочого місця та полегшення праці Світлани Кіндри.
Від фахівців Долинського управління керівництво лікарні дізналося про можливість отримання компенсації фактичних витрат за облаштування робочих місць для осіб з інвалідністю. У результаті розгляду поданих документів підприємству було відшкодовано 119 тис. грн.
«Звісно, робота на машині для миття підлоги дозволила мені зітхнути з полегшенням. Руки та спина майже не втомлюються, і я можу виконувати свої обов’язки швидко і якісно. Радісно, що коли про тебе думають, коли тобі створюють умови, ти відчуваєш не лише фізичну підтримку, а й те, що ти потрібна. Це дає сили боротися далі», – з піднесенням говорить пані Світлана.