8 років на передовій. Військовослужбовець Геннадій втратив ногу після мінометного обстрілу (ВІДЕО)

У Дніпрі в реабілітаційному центрі медики дають друге життя Геннадію. Чоловік воює з 2015 року. Свою першу та останню травму отримав у вересні 2022-го. Разом із побратимами потрапив під мінометний обстріл, через що втратив праву ногу.

Впевнено на милицях Геннадій іде на реабілітацію. Чоловік до лав ЗСУ став у 2015 році за часів АТО. До цього працював водієм та мав бронь, проте воювати пішов, адже хвилювався за свою родину.

“15 місяців мобілізації, повернувся додому, пів року побув, пішов по контракту, один контракт закінчився. Потім ще один контракт закінчився і третій. У мене 3 контракти, і коли 3 я проходив повномасштабка сталася”, – каже військовослужбовець Геннадій.

Чоловік перші дні великої війни зустрів на Донеччині. Каже, панував повний хаос. Не зважаючи, що на фронті був майже 8 років, перше поранення отримав у вересні 2022 року під час бойового завдання.

“Нас 8 чоловік йшло, поділилися на дві групи по 4 чоловіка, спостерігали. Ми не дійшли, нас коптер зрисував, накрили мінами. Виход, присіли, прихід, перемістилися. Нас мінометом крили, потім почали шахматним порядком, і ми не могли переміщатися, і прям в окоп міна залетіла”, – згадує він.

У результаті мінометного обстрілу чоловік втратив праву ногу, а другу побили уламки. Геннадія відправили до столиці, де хотіли ампутувати і ліву ногу.

“Разом з уламками інфекція зайшла, 2 з половиною місяці не могли вбити інфекцію, гонгрена, хотіли ампутувати і цю ногу, слава Богу врятували”.

У реабілітаційному центрі Дніпра чоловік вже вдруге. Перший раз був у минулому році після операції. Геннадій пройшов не одну операцію і навіть за кордоном.

Повернуся до реабілітаційного центру після того, як отримав протез. Головна задача – опанувати його. Чоловік займається 2 рази на день.

Медичний персонал каже, що чоловік вмотивований та робить успіхи. Навіть сідає за кермо.

Попереду у чоловіка не один тиждень реабілітації. Головна мрія Геннадія – дати світле майбутнє своєму 15-річному сину.