Попри песимістичні прогнози, боєць Олексій Боркута здивував усіх: він знову ходить. А поставити його на ноги вдалося завдяки зусиллям батька та мультидисциплінарної команди центру UNBROKEN.
34-річний Олексій Боркута з Кіровоградської області був будівельником. У перший же день великої війни чоловік добровільно поповнив лави Сил оборони. Майже 2 роки він захищав Херсонщину, де торік у березні і отримав важке поранення в голову. Того дня Олексій з побратимами перепливали Дніпро, де їх і помітив ворог. А вже на суші скерував на українських захисників безпілотник зі скидами. Один з боєприпасів розірвався в метрі від Олексія. Дрібні уламки посікли голову та всю праву частину тіла захисника. Постраждала ⅓ мозку.
За такої важкої черепно-мозкової травми шанси на порятунок та відновлення дорівнюють нулю. 21 день Олексій пробув у комі. Понад місяць не міг дихати самостійно. Вся ліва частина тіла була паралізована. Крім цього, Олексій не говорив і взагалі ні на що не реагував. Лікарі схилялися до думки, що в такому стані цей пацієнт ймовірно назавжди. Попри розпач, батько Олексія не втрачав віри. Він весь час був поруч із сином та вирушив за своєю єдиною дитиною і до Центру UNBROKEN, де вони знаходяться вже 9 місяців.
У Львові за відновлення надважкого пацієнта взялася мультидисциплінарна команда. Підключилися фахівці з реабілітації: фізичні та ерготерапевти, терапевти мови та мовлення, а також психологи.
“Коли я тільки познайомився з Олексієм, він не розмовляв і не реагував на вербальні вказівки. Але ми почали з ним займатися в такому стані – просто в лікарняному ліжку. А далі займалися над відновленням здатності ходити, підніматися і спускатися сходами, а також відпрацьовували падіння та підйом з підлоги. Пізніше почали займатися вже і покращенням якості ходьби. Це неймовірний результат!”,- розповідає фізичний терапевт Ростислав Мастеляк.
65-річний батько пацієнта, пан Віктор, завжди вірив, що його син повернеться до нього. Саме тому вже рік не відходить від Олексія, живе у лікарні та щодня самостійно додатково з ним займається. Нині син не лише ходить. Він розуміє, що йому кажуть, та потрохи говорить.
За рік лікування та реабілітації найбільше Олексію та його батькові бракує спокійного і тихого місця поза межами медзакладу, де вони могли б перепочити і відчути себе неначе вдома. Саме для цього поблизу Центру збудували перший соціальний будинок, де проживатимуть захисники, які відновлюються після поранень.
Пресслужба ЛМР