Не змогла відновитися в Норвегії й стала на протез в Україні: історія Олени із Дніпропетровщини (ВІДЕО)

Олена Левицька — з Марганця на Дніпропетровщині. У перші дні повномасштабного вторгнення жінка потрапила під евакуаційний потяг і втратила ногу. З України Олена потрапила на протезування до Норвегії, але не змогла там відновитись і повернулася. Вона отримала свій перший український протез у центрі “Superhumans” і наразі проходить реабілітацію.

Більше про це Олена Левицька розповіла Суспільному.

У березні 2022 року Олена з двома дітьми й чоловіком вирішила виїхати з Марганця. Через кількість людей, які намагалася покинути місто в той самий час, на вокзалі була тиснява. Тоді жінка потрапила під потяг: втратила одну ногу й травмувала іншу.

“Це починався обстріл, мої діти були уже в потязі, а я не встигла. Поїзд рушив, я під нього попала. Мене врятували воєнні. Коли зі мною це сталося, там були воєнні і вони не розгубились. Вони моментально витягнули мене з-під потягу, порвали на собі футболки, перев’язали мені ноги, сипали мені таблетки знеболювальні. Мені ще дуже пощастило, що “швидка” була на вокзалі, бо вже була війна й “швидкі” чергували. Лікарі сказали, що якби не ці хлопці, якби не їхні джгути, які вони краще ніж медики в’яжуть, то й правої ноги в мене б не було”, — розказує Олена.

Після лікування в Україні жінці запропонували протезуватись за кордоном. Так вона потрапила до Норвегії, але за понад рік там так і не змогла стати на ноги повноцінно.

“Можливо, в когось вдале протезування за кордоном, в мене воно дуже невдале. За дев’ять місяців на протезі голені, на якому через місяць можна бігати, я навіть не пішла. Реабілітації майже не було, зі 100 відсотків, може, відсотків два було. Дуже багато було зроблено протезів, мені не підходив ні один. Пробувши там 10 місяців, ми зрозуміли з чоловіком, що нам треба повертатись”, — каже Олена Левицька.

Олена Левицька на протезі, 10 травня 2024. Суспільне Львів/Ірина Мочульська

Вже у реабілітаційному центрі “Superhumans” у Львові її вчили ходити на тому протезі, який жінка отримала в Осло. Зараз Олена повноцінно стає на новий український протез, виготовлений декілька днів тому.

В Україні центри протезування та реабілітації вибудовують комплекс допомоги для тих, хто був поранений, а тепер потребує протеза, каже фізичний терапевт центру “Superhumans” Ігор Маслянко. Тепер, за його словами, ні за протезом, ні для відновлення не обов’язково їхати за кордон:

“Це на місці, навіть якщо ми візьмемо обслуговування протеза, то пацієнту і не потрібно їздити за кордон. Якщо пацієнт зі свіжою травмою, ампутацією, то кукса міняється дуже швидко. Іноді пацієнт за пів року міняє три-чотири куксоприймачі. Якщо ви їздили за кордон, то і треба було б їздити туди. Це дорого в обслуговуванні, дорого в поїздці, затратно по часу, а так може приїхати й швидко замінити”.

Після реабілітації в Україні Олена думає залишитися працювати в такому протезно-реабілітаційному центрі.

Юлія Равлюк, Ірина Мочульська