Протез – не панацея. Що треба знати про штучні руки та ноги

Легка штучна нога стоїть біля кушетки, на якій військовий з ампутацією укріплює м’язи спини. За ним ще десяток бійців, які теж старанно виконують вправи фізичного терапевта. На когось чекають милиці, а на когось – крісло колісне. Кожен з них мріє встати на ноги так, як це було до поранення, пише “Українська правда. Життя”.

Це не так легко: втрата нижньої кінцівки вимагає роботи над балансом, укріплення м’язового корсета, банальної звички, розподілу ваги та навантаження. Однак протез лишається засобом для адаптації в побуті.

Це стосується й протезів рук – вони ніколи не замінять тактильності та відчуттів, але можуть бути корисними у побуті.

Загалом кількість різновидів та комплектації протезів можна порівняти з “начинкою” комп’ютера. Навіть ключові деталі можуть мати різну потужність, відрізнятися за функціональністю та вартістю.

Спеціалісти реабілітаційного центру “Незламні” (UNBROKEN Ukraine) пояснили, чому біонічні руки – не панацея, а з протезом ноги не варто водити авто на механіці. Про адаптацію до життя з новими кінцівками розповіли керівник напрямку протезування Назар Багнюк та фізична терапевтка Роксоляна Шміло.

Багатофункціональний гак

Перш за все, протезист Назар Багнюк каже, що порівняти свою руку і протезовану (навіть біонічну) – неможливо.

“Руками ми здійснюємо багато функцій, про які не замислюємося. Наприклад, про тактильну, прецептивну (тобто при комунікації), знаємо, в якому положенні вона перебуває тощо.

А протез чутливості немає. Отже, його постійно треба контролювати зором. Тому протез – допоміжний засіб, який допомагає людині в повсякденному житті. Водночас функціонал залежить від людини, її винахідливості і здатності адаптуватися”, – розповідає він.

Назар у майстерні, де виготовляють протези. Фото: “Незламні”

Протезист пояснює на прикладі: є пацієнт з механічним протезом, у якого основна насадка – це гак. Цей чоловік навчився тримати тим гаком моркву, а здоровою рукою – чистити.

“Треба пам’ятати, що немає меж адаптації людського організму. І це більше залежить від фантазії та від того, як пацієнт сприйматиме “девайс”, – зазначає Назар Борознюк.

На думку фахівця, найбільш функціональним у побуті та господарстві є гак на механічному протезі.

“Косметично він виглядає не дуже, але функціонально покриває безліч потреб. Ним можна клямку відкрити, навіть не задіюючи його. Також можна притримати, підняти, зачепити щось.

Він не боїться взагалі нічого – ані вологи, ані бруду, ані гострих чи важких предметів. По ньому навіть гепнеш молотком – і нічого не станеться”, – перелічує переваги протезист.

За конструкцією механічний протез – це система тросів та важелів. Її одягають на спину та плечі. Спеціальна петля йде через протилежне плече, тому коли людина витягує руку, він “відкривається” завдяки натягуванню троса.

Тренування в реабілітаційному центрі

“Найстрашніше, що може статися в механічному протезі – це обрив троса. В такому випадку людина не зможе його тілом відкривати, але це можна буде зробити іншою рукою”, – пояснює протезист центру “Незламні”.

Додатково, крім гака, можна зробити й інші насадки на механічний протез. У практиці лікаря вже були пацієнти, які звернулись до ковалів та зробили собі потрібні “тримачі”, специфічні гаки для роботи.

Біонічна рука – не “чарівна пігулка”

Біонічні протези рук зараз користуються великою популярністю, а пацієнти часто вважають їх панацеєю. Однак, протезист Назар зазначає, що пацієнти ігнорують недоліки міоелоектричних протезів.

Біонічна рука має 5 моторів, низку датчиків, різні тяги та “мозги”, тобто певні алгоритми рухів у маленькому “бортовому” комп’ютері.

“Конструкція є достатньо “крихка”, тендітна і вимагає обережного ставлення. Нагадую, що людина відчуття протеза не має, тому ним можна ненароком вдаритись об якусь поверхню чи “зігнути” пальці”, – пояснює Назар.

Крім того, цей девайс примхливий: він боїться вологи, бруду, може розрядитися або ж поламатися. Тоді він вийде з ладу.

Біонічна рука

Фізична терапевтка Роксоляна Шміло додає, що з біонічним протезом заборонено підіймати важкі предмети та відтискатися.

Цікаво, що є ціла “розмірна сітка” кистей – як для жінок та і для чоловіків, а гумове покриття добирають індивідуально – до кольору шкіри. Ця рукавичка захищає протез від зовнішніх небезпек, однак не гарантує 100% захисту електроніки.

Крім того, біонічний протез не всім можна поставити. Це залежить від багатьох чинників, зокрема стану м’язів у пошкодженій кінцівці. Протипоказаннями є неврологічні захворювання або неможливість розвинути міоелектричний імпульс (тобто коли м’язи згиначі чи розгиначі пошкоджені).

Також варто зважати на вартість біонічного протеза – одна така рука коштує приблизно півтора мільйона гривень. У реабілітаційному центрі проводять збір на 50 таких рук, однак ставлять їх лише тим пацієнтам, які потребують цього рішення.

Адаптація до ходьби на протезі

Протез ноги компенсує головну втрачену функцію – він повертає людині мобільність.

“Інвалідизація людини без ноги значно більша, адже вона не може пересуватися. Це стосується як переміщення по квартирі, в туалет, на вулиці, походу в магазин. Постійно пересуватися на милицях – не варіант”, – каже протезист Назар.

Кожен пацієнт індивідуально звикає до свого протеза.

“Є люди, від яких ти навіть не очікуєш, що вони можуть бути швидко адаптовані, а він просто бере протез, стає і йде.

Наприклад, був у мене 72-річний пацієнт. Він приїжджав у кріслі колісному, бо не мав сили спиратися на милиці. Але як тільки йому виготовили протез, він поставив куксу в протез, встав і пішов. Без допомоги – ані милиць, ані палиці, ані ходунків”, – згадує фахівець.

Пацієнт на милицях адаптується до протеза

Основними критеріями адаптації є комфорт пацієнта.

Повну версію матеріалу читайте на сайті “Українська правда. Життя”.

Вікторія Андрєєва