22-річний військовий Володимир проходить інтенсивну реабілітацію після важкого поранення, отриманого на Херсонському напрямку під час форсування Дніпра. Боєць з подвійним переломом стопи близько 8 годин чекав на евакуацію. Пережив ампутацію та з десяток операцій.
Щодня Володимир виконує вправи в реабілітаційному центрі Дніпра після поранення, отриманого на фронті, і понад десятка перенесених операцій. Коли почалася повномасштабна війна, йому було лише 18 — він саме закінчував коледж у Миргороді. Та замість студентського життя обрав службу. Ще з дитинства він мріяв вступити до льотної академії.
«Із сім’єю порадилися — вирішили, що поки що це не на часі, адже саме почалася повномасштабна війна. Але мені все одно хотілося. У 18 років планував підписати контракт, ходив до ТЦК, та мене не прийняли. Сказали, що я ще дуже молодий і мені там нічого робити, порадили прийти трохи згодом. Коли закінчив навчання й ніс диплом до військкомату, подумав: спробую ще раз, може, вийде. Підписав контракт — і так опинився у війську», — каже військовий Володимир.
Юнак — єдиний син у родині, про своє рішення їм не сказав, адже для себе все вирішив.
«Та я, в основному, нікому не казав — усе тримав у собі. Просто є шлях, який треба пройти. Я вважаю, що кожен має щось віддати», — ділиться Володимир.
У грудні 2023-го — отримав перше поранення на Херсонському напрямку під час форсування Дніпра на човнах під постійною загрозою ворожих дронів.
«Перший скид упав у воду — нам пощастило, бо в човні заглух мотор. Перший раз вони промазали, і боєприпас пішов у річку. Ми завели мотор і почали рухатися річкою, йшли манівцями. Потім один зі скидів прилетів мені в руку — пробило човен. Ми викинули з нього всю провізію й дісталися берега. Там я наклав собі турнікет на руку. У цей момент мене знову зафіксував дрон. Коли глянув на годинник — засвітилося зелене світло. І ще один скид — уже в ногу», – розповів він.
Евакуації довелося чекати щонайменше вісім годин — удень човни майже не ходять через небезпеку. Очікуючи на порятунок, він уже усвідомлював, що може залишитися без ноги.
«Мене це не переламало. Не змогло мене зламати. Тобто, коли все сталося, я одразу зрозумів, як почав перевертатися, що моя нога вже під мене завертається. Думаю, це вже по-любому — все. Значить, буде протез. Буде протез, і я не зможу далі ходити. Так воно й вийшло», — каже він.
Наразі Володимир проходить підготовку до протезування. Фахівці допомагають йому зміцнити м’язи та відновити баланс. До цього він переніс понад 14 операцій, тож реабілітація потребує витримки й системної роботи.
«Він хоче повернутися на роботу, тому думаю, що попереду в нього активне життя. І він раніше займався спортом, що значно полегшує нашу роботу з ним», — зазначила фізична терапевтка Поліна.
І хоч воїн ще проходить реабілітацію і готується до протезування – вже має плани на майбутнє, хоче стати на ноги та працювати.