Із травня до терапії військових, які проходять реабілітацію у Рівненському обласному госпіталі ветеранів війни, залучають собак, інформує “ЧаРівне.інфо”.
На сьогодні, каністерапевти ГО “Петс сентре «Брон»” (Pets centre “Bron”) працюють із 8-ма тваринами. Серед них малінуа (бельгійська вівчарка), аляскінський маламут, лабрадор, мопс, кане-корсо, а також безпородні тварини.
«До такого виду терапії залучають лише спеціально навчених тварин, – розповідає кінолог Вікторія Пирогова, яка курує цей вид терапії. – Вимоги високі: вони повинні бути неагресивні, мати високу стресостійкість та навички з дресирування. Попередньо заняття узгоджуються із психологами відділень, військовий сам обирає собаку, з якою працюватиме. Під час тренувань можливе залучення крісла колісного чи милиць».
Загалом ідея проведення каністерапії у госпіталі на постійній основі прийшла від зоозахисниці Алли Лосік. Далі концепцію обговорили із психологами-каністерапевтами.
Як розповідає психологиня Республіканського центру лікування та реабілітації наслідків нейротравми Софія Гладюк, каністерапія – унікальна форма терапії, вже довела свою ефективність у зменшенні стресу, тривожності та депресії.
«Кожне заняття продумується наперед, вправи залежать від стану військових. Їх можна поділити на фізичні та психологічні. Підбираються такі, що дають можливість пізнавати себе, працювати над навиками, порушеними через поранення. Зокрема, це швидкість реакції, загальна активність, рухливість. В грі легше із цим працювати, адже інколи вдається обійти свідомий контроль та страх щодо деяких активностей», – каже пані Софія.
Для початку військових розділили на дві групи. Перша – когнітивно-комунікативного спрямування, у яку ввійшли пацієнти з важкими черепно-мозковими пораненнями, мовними та когнітивними порушеннями. Друга – група взаємодії. Вона для хлопців, які демонструють деяку відчуженість, відстороненість, гіперзбудливість, мають хронічні болі після поранень. Тоді заняття проходять більше для розслаблення та нової взаємодії з побратимами, де вони разом, але про війну не говорять.
До тренувань можуть долучатися батьки або партнери пацієнтів.
«Були випадки, що пацієнти приходили на заняття тільки для того, щоб сконтактувати з Ройсом або з Альбою – білими швейцарськими вівчарками. Вони наші постійні учасники. Собаки різні за характером, відповідно, взаємодія інакша: комусь хотілось більше ніжності і тактильності, іншому – більше гри та можливості зняти напругу», – згадує психологиня.
Каністерапевти працюють на добровільних засадах. Приїздять, коли є можливість – у теплу пору року заняття проходили двічі на тиждень, нині – один раз, а також індивідуальні, за потреби.
Більшість собак мають власників. З літа участь у каністерапії бере рівненська патрульна Богдана Петровська, яка приїжджає зі своєю бельгійською вівчаркою малінуа – Ірмою.
У планах каністерапевтів – готувати тварин-асистентів для військових з інвалідністю. Для цього співпрацювали із фахівцем із Литви. Навесні готуються здавати іспити для впровадження європейської програми атестації.