Традиційний забіг у Вашингтоні став частиною програми по реабілітації українських військових, пише Укрінформ
Четверо українських військових, які отримали поранення в зоні АТО, у неділю вперше офіційно представили Україну на 41-му Марафоні Морської піхоти США (MCM-2016) в американській столиці. Зазвичай у цьому заході беруть участь десятки тисяч охочих, однак для окремої частини з них – людей з обмеженими можливостями – це серйозний іспит, який означає велику перемогу в процесі їх фізичного й головне – духовного відновлення. Відновлення після війни.
НАШІ ГЕРОЇ АТО – МАРАФОНЦІ
“Був період, коли мені не хотілося жити. Я не бачив сенсу в подальшому існуванні. Так буває у багатьох поранених учасників АТО. Кому я потрібен – такий каліка? І в цей момент дійсно треба нагадати людині, що її чекають, що життя не закінчується”, – розповів у одному з інтерв’ю український герой АТО Вадим Свириденко, який взяв участь у Марафоні.
Він втратив свої руки і ноги під Дебальцевим у 2015 році, коли пролежав кілька діб пораненим на морозі. Зараз, після тривалої реабілітації, він разом зі своїми побратимами став на спортивну дистанцію, щоб розвіяти всі сумніви: якщо маєш силу волі, можеш перевершити навіть свої очікування.
Разом з Вадимом Свириденком дистанцію 10 км Марафону Морської піхоти США, або “десять кей” (як її називають звичні до миль американці) подолали Вадим Мазніченко, Дмитро Фесенко і Павло Степанов.
Вони, як і тисячі інших поранених в АТО українців, мають різні довоєнні історії та служили в різних місцях, втім їх об’єднує спільна риса – всі вони в буквальному сенсі віддали частину себе, захищаючи Україну.
Миколаївець Вадим Мазніченко втратив руку і ногу під час мінометного обстрілу під Старогнатівкою у вересні 2014 року. Полтавчанин Дмитро Фесенко воював у батальйоні “Донбас”, отримавши мінно-осколкове поранення в ногу та тіло під Маріуполем. Павло Степанов отримав серйозні травми, опинившись під БТР. Їх відібрали для забігу з-поміж 60-ти інших кандидатів, тепер вони мають довести: травма чи ампутація – не привід відмовлятися від повноцінного життя.
25 ТИСЯЧ НА ДИСТАНЦІЇ
Марафон Морської піхоти США став уже традиційним явищем не тільки для американців – він щороку розширює географію своїх учасників. Дедалі більше людей підтримують військову традицію вшанування пам’яті всіх загиблих морських піхотинців, закладену засновниками MCM, але разом із тим – і здоровий образ життя. Ще з ночі в день забігу повністю перекриваються десятки вулиць. Причому ніхто з мешканців не скаржиться на незручності, навпаки люди сприймають це як свято й виходять зі своїх будинків підтримати учасників.
Метрополітен зранку неділі переповнений людьми з біговими номерами, які доїжджають до місця збору. Машиніст метро перед станцією “Пентагон” несподівано оголошує: “Шановні учасники марафону, ми під’їжджаємо до старту. Сьогодні така чудова погода! Вдалого забігу! І ще… Пробіжить, будь-ласка, хоча б милю за мене”.
За офіційними даними, на дистанції MCM-2016 (а їх цього разу було дві – 42,2 км і 10 км) вийшло більше 25 тис. людей з понад 50-ти країн. Вік учасників коливався від 8 до 99 років. Причому, двоє 99-річних чоловіків бігли найдовшу відстань, успішно фінішувавши її за приблизно чотири з половиною години. Долали дистанцію і люди на протезах, а також у спортивних інвалідних візках.
МАРАФОН ЯК УСПІХ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Українські воїни АТО були не єдиними пораненими військовими, хто брав участь у MCM-2016. Загалом, на дистанцію вийшли 84 таких військовослужбовця з восьми країн – США, Британії, Австралії, Литви, Канади, Нової Зеландії, ПАР, України і Грузії. Причому, 20 з них – жінки, які також воювали у конфліктах. Їх участь забезпечив Вашингтонський філіал Міжнародного благодійного фонду Allied Forces Foundation, а також трастовий фонд НАТО з реабілітації поранених. Українців разом з представниками з інших країн поселили на військовій базі Морської піхоти США “Квантіко” неподалік Вашингтона. Нашим військовим також активно допомагало Посольство України в США та благодійні організації, представники яких, в тому числі на дистанції – бігли поруч з хлопцями для підтримки бойового духу.
Як розповів у коментарі агентству президент фонду Allied Forces Foundation Стюарт Тейлор, Україну вперше запросили цього року взяти участь у Марафоні. “Ми бачимо, як ваші воїни воюють та продовжують боротьбу після поранень”, – пояснив він.
Крім того, представник Фонду зауважив, що цього року він був з візитом в Україні та ознайомився з процесом створення системи реабілітації поранених. За його словами, Україна потребує зовнішньої підтримки в цьому питанні, а США готові поділитися досвідом, методологіями та новими підходами.
“Найкращим результатом нашої допомоги пораненим є те, як такі люди долають серйозний виклик – Марафон морської піхоти США”, – підкреслив Тейлор. Для них це не просто спортивна дистанція, вони крім того ще бачать досвід відновлення поранених з інших країн та їхні досягнення, а це надихає. З іншого боку, як зазначив президент Фонду, українські воїни показують дуже успішні результати реабілітації, що також корисно бачити іншим.
ЛІКУВАННЯ В США ЧИ В УКРАЇНІ?
Незважаючи на серйозну підтримку Заходу та американських волонтерів, індивідуальні курси реабілітації українських бійців після поранень у США дуже витратні. “Ці програми – по кожному нашому важкопораненому військовому вимірюються від 300 до 700 тис. доларів”,- розповів посол України в США Валерій Чалий. Але це того варте.
Двоє бійців, які пройшли курс лікування в Сполучених Штатах – Вадим Свириденко і Вадим Мазніченко – повернулися зовсім іншими в Україну й тепер беруть участь у марафоні МСМ. Це величезний результат і колосальний ефект, зауважив дипломат. “На моїх очах тут відбуваються дива: люди, що приїжджають сюди без кінцівок, не тільки відновлюють можливість жити, але демонструють дух, який підтримує інших. А після підтримки волонтерів з ними відбуваються внутрішні зміни набагато більш вражаючі, ніж їх реабілітація як важкопоранених”, – розповів посол.
Тож, за його словами, попри великі витрати, лікування найбільш важких випадків поранень українських військових все ж відбуватиметься в США. “Ми будемо продовжувати такі програми, але ми також повинні створювати в Україні належні умови для реабілітації”, – сказав Чалий.
Зараз виникає потреба в тому, щоб переймати передовий досвід відновлення після поранень. “Тому до США мають також приїжджати лікарі, щоб отримувати такий досвід”, – висловив переконання український дипломат.
У цьому зв’язку він нагадав досвід Грузії, яка вже пройшла цей шлях трохи раніше України – після війни, розв’язаної Росією в 2008 році.
Самі ж грузини, які вже вдруге брали участь у масштабному забігу цього року, кажуть: марафон – це свого роду іспит. З одного боку, він показує результат тривалої боротьби за повернення до нормального життя, а з іншого надає колосальну впевненість у подоланні майбутніх складнощів. У Грузії це вже доведений досвід.
Сам факт того, що чотири українці після тяжкого поранення не впали духом та вийшли на складну дистанцію, кинувши виклик своїм фізичним можливостям, вже сам по собі є великим досягненням. Водночас, це також є прикладом і величезним моральним стимулом для інших воїнів АТО, які не пошкодували себе на війні, втім тепер мусять знову звикати до миру – зовсім іншого у їхньому новому житті.
Ярослав Довгопол, Вашингтон