Волейбол сидячи як спосіб реабілітації: у Вінниці збирають команду серед ветеранів російсько-української війни (ФОТО, ВІДЕО)

У Вінниці збирають команду з волейболу сидячи серед ветеранів російсько-української війни. Запрошують тих військовослужбовців, які отримали поранення у зоні бойових дій. Зокрема, із травмами й ампутаціями нижніх кінцівок.

Про це Суспільному директор регіонального центру з фізичної культури й спорту осіб з інвалідністю “Інваспорт” Дмитро Лукавий. Поки на постійній основі тренуються п’ятеро захисників. Для команди цієї кількості замало, сказав Лукавий. Тож запрошують інших ветеранів спробувати себе у волейболі сидячи. Заняття — безкоштовні.

Ветерани російсько-української війни на тренуванні. Суспільне Вінниця

Навчає гри асистентка фізичного терапевта, тренерка Олександра Осадчук. Її підопічні мають проблеми опорно-рухового апарату. У них різні ступені травм і ушкоджень. Тому на заняття вони приходять лише після дозволу лікарів.

“Це більше адаптивний сидячий волейбол. Хлопці під свої фізичні можливості пробують навчитися грати його. За правилами мають грати 6 на 6, і мають переходити в кожній зоні, але на це йде багато часу. І це незручно. Ми вирішили: хай сидять на місці, так для них менше дискомфорту”, — розповіла Олександра Осадчук.

Ветерани російсько-української війни грають у волейбол сидячи. Суспільне Вінниця

За її словами, волейбол сидячи — це один із різновидів фізичної та психологічної реабілітації. І дотепер збірної області з цього виду спорту немає, а охочих грати у нього є чимало.

Гра у волейбол сидячи не лише готує мʼязи тіла до протезування, а й дозволяє пораненим оборонцям морально розвантажитися, розповів Дмитро Лукавий. Торік на базі СК “Здоров’я” відкрили секцію, де навчають волейболу сидячи. Військовослужбовці на тренування зі шпиталів приїздять раз на тиждень. Зараз хочуть зібрати команду серед ветеранів із цього виду спорту.

“Такого виду спорту у нас в регіональному центрі не було. Сьогодні є потреба саме для ветеранів. Ми готові набрати не тільки 1-3 команди, де з ними працюватиме професійний тренер на постійній основі щонайменше тричі на тиждень. Кращих будемо відбирати й будуть брати участь у всеукраїнських змаганнях. А хто себе проявить — потрапить у збірну України. А там уже — міжнародні змагання. У них є перспектива”, — сказав Дмитро Лукавий.

Ветерани російсько-української війни грають у волейбол сидячи. Суспільне Вінниця

Про свої поранення тут говорять неохоче. Володимир Шанайда розповів, що у волейбол сидячи грає чи не найдовше із тих, хто у залі. Оборонець ноги втратив у серпні 2023 на Запорізькому напрямку внаслідок вибуху російської міни. Родом чоловік із Тернополя. У Вінниці він пів року на реабілітації. Аби зіграти з побратимами у волейбол, до спортзалу приїздить щотижня.

“Емоції… Просто…. Коли знаходиш себе у чомусь. Як буду вже вдома, обов’язково на щось таке запишуся”, — сказав Володимир.

Заняття з волейболу сидячи для ветеранів російсько-української війни. Суспільне Вінниця

28-річний харківʼянин Андрій Крутогузенко на милицях після поранення. Він офіцер ЗСУ. Суспільному розповів, що виконували завдання в Авдіївці, росіяни скинули скид із дрона. Як наслідок — в обох нижніх кінцівках стоять титанові пластини. До повномасштабної війни Андрій займався давньогрецькою боротьбою — “панкратіоном”. Тепер серед улюблених видів спорту ще й волейбол.

“Дякуючи Олександрі. Вона нас, як мама, усіх організовує. В реабілітації допомагає хлопцям і мені. Найперше, це відновлення морально-психологічне. Фізичне. Сенс — швидше ставати на ноги”, — сказав Андрій.

Ветерани російсько-української війни грають у волейбол сидячи. Суспільне Вінниця

У волейбол сидячи грає вперше в житті Сергій Колумбет. Він мінометник 79-ї десантно-штурмової бригади. У лютому 2022 повернувся із заробітків у Польщі, аби долучитися до ЗСУ. Поранення ноги отримав поблизу Мар’їнки під час танкового обстрілу РФ. Кінцівку медикам довелося ампутувати.

“Важко в навчанні. Легко в бою. Для того, щоб носити протез, треба тренуватися. Я б просто не сприймав би себе, якби не повернувся, з’їв би себе. Це наша країна, і ми всі її маємо захищати. Навіть знаючи, що втрачу ногу, все одно б повернувся. Якщо Україну захоплять — де нам жити? У Польщі, Німеччині? Ми там непотрібні. Я українець і хочу ним залишитися. Після поранення, після того, як тобі врятували життя, воно набуває інших барв. Хочеться зробити ще більше. Хочеться займатися спортом”, — розповів Сергій Колумбет.

Ветерани російсько-української війни на тренуванні. Суспільне Вінниця

Волейбол сидячи — це ще той виклик, сказала тренерка Олександра. Грати сидячи важче, аніж у класичний волейбол.

“Тренують м’язи живота, спини. Укріплюються. Тренують свою координацію. Ми ж звикли ходити на двох ногах, і ми ж не дивимося, як ходимо, на ноги. Вчимо, щоб м’язи запам’ятовували, як себе тримати. Не дивлячися, на нозі вони чи на протезі, — розповіла Олександра Осадчук. — Класичний волейбол граємо стоячи. Там залучені ноги. А тут на п’ятій точці. Це нас сильно обмежує в русі, координації, рівновазі. Ми, сидячи, вчимося ці всі навички знову набувати. Бо вони їм знадобляться у майбутньому, коли ставатимуть на протези”.

Ольга Федоренко