Уже впродовж восьми років вони посідають перші місця на найпрестижніших чемпіонатах. На двох у них більше 30 комплектів медалей. За кожним їхнім виступом стежать, намагаються повторити і не можуть перетанцювати. Рівненське подружжя Івана та Надії Сіваків завоювало чергові золоті медалі у Фінляндії. На Відкритому кубку зі спортивних танців на візках вони стали першими відразу в двох номінаціях. Крім того, ще в одній категорії Надія також отримала «бронзу».
Позмагатися за перші місця у фінське містечко Лог’я приїхали спортсмени з 12 країн. Танці на візках там доволі популярні. І ними займаються не лишень заради спортивного інтересу. Так, на змаганнях на візках танцювали пари, які не брали участь у конкурсі. «Вони робили це для себе. Звісно, коли ми виїжджаємо на паркет, то також отримуємо насолоду. Але для нас це ще й робота, де немає поняття «болить-не болить», а є тренування, потім змагання. А жителі Фінляндії можуть собі дозволити робити по-іншому. Хоча цей вид спорту – дороге задоволення. Адже і спеціальний візок для танців, і сукня для виступу обходяться зовсім недешево», – розповідає Надія Сівак.
Тим часом рівненське подружжя танцюристів переконує, що повернутися з Фінляндії без «золота» вони не могли. Не мали вибору, жартує Іван. Адже перемагали на багатьох чемпіонатах, тож мусять тримати рівень, стежити за новими тенденціями і розвиватися. «Ми беремо участь у багатьох міжнародних змаганнях, тому нашу пару вже знають. Виступи знімають, за нас вболівають, і ця підтримка відчутна, – розповідає Іван Сівак. – До нас підходять поспілкуватися. Кажуть, що виступи сподобалися, що нас люблять. Це додає і відповідальності, і радості».
В результаті і «латину» Івана та Надії, і європейську програму танців судді визнали найкращими. А особливістю змагань у Фінляндії стало те, що вони транслювалися в онлайн-режимі.
«Так склалося, що цього разу тренер Владислава Костак не змогла поїхати з нами. Тому виступи вона дивилася в інтернеті в реальному часі. Через це навіть стався один курйоз, – каже Іван. – Цього разу Надія також виступала у категорії «Комбі 2» (це коли один партнер у танці – на візку). Коли вона танцювала з Дмитром Чурчуном, я по телефону зв’язався із нашим тренером. Вона за виступом стежила в онлайн-режимі. І тут музика закінчилася, все стихло, а я не вимкнув звук у телефоні… В результаті так вийшло, що свої коментарі Владислава Костак озвучила вже на загал».
Разом із тим, за Івана та Надію Сіваків вболівали і Українці, які живуть у Фінляндії. Так, ще в аеропорту до спортсменів підійшов місцевий чоловік і сказав, що його дружина – українка. Та й потім вони також зустрічали земляків.
«Фінляндія – дуже гарна країна. Під час польоту ми майже нічого не бачили через туман. А перед самою посадкою стали виднітися скелі. Взагалі краєвиди були вражаючі – круті обриви, сосни, які, здається, ростуть на камінні, і неймовірні озера. Водночас тут знають про ситуацію в Україні, – переконує Іван Сівак. – Адже Фінляндія сама пережила гібридну війну з Росією. Пам’ять про це живе й досі. Томі місцеві мешканці й цікавляться нашими справами, переживають і співчувають».
Тетяна Ільницька, Рівне