Інвалідність — не вирок. Доказ тому — параплавці (ВІДЕО)

Житомир. Інвалідність — не вирок і це кожного тренування доводять параплавці. Спортсмени мають діагнози різного ступеню складності, однак це не заважає їм завойовувати призові місця.

«Якщо у нас Олег кандидат у майстри, а Іван майстер спорту, то це дуже високе досягнення. У плаванні не можна зробити результат просто так» — розповів начальник регіонального центру «Інваспорт» Юрій Панасюк.

Плавання — один із найскладніших видів спорту. А параплавання потребує ще й додаткових зусиль. Аби досягти успіху, спортсмени виснажливо тренуються по кілька разів на день і врешті повертаються додому із перемогами.

Минулий тиждень став для плавців особливим. У басейні олімпійського класу «МіКомп» у м. Кам’янське відбувся Чемпіонат України з плавання серед спортсменів з інвалідністю. В змаганнях взяли участь понад 200 спортсменів з 21 області України. Житомирську область на чемпіонаті на чолі з тренеркою Галиною Домачук представили шестеро параплавців.

Результати тренувань не змусили себе довго чекати. Під час Чемпіонату житомиряни вибороли дві бронзові нагороди: на дистанції 50 м брасом здобув кандидат в майстри спорту України Олег Василевський. Третє місце на дистанції 50 м на спині посів кандидат в майстри спорту Юрій Ковальчук.

Діагнози серед житомирських параплавців різні. Наталія має ДЦП, однак під час розмови з дівчиною повірити у це важко.

«Захворювання насправді складне, має різні складні форми. Ми багато часу присвятили тому, щоб бути у такій формі, якій я є зараз» — розповіла параплавчиня Наталія.

Дівчині 25 років і вона з дитинства відвідує басейн, окрім цього полюбляє співати і вже закінчила університет, де навчалася на юриста. Не маючи фаху працювала у банківській сфері, а зараз навчається у Варшавському університеті на факультеті міжнародних відносин та європейської інтеграції, але через карантин поки знаходиться у Житомирі. Активно бере участь у змаганнях як обласних, так і всеукраїнських.

А от у Микити пологова травма й одна нога коротша дещо за іншу. Однак це не заважає йому вести активний спосіб життя. У свої 17 років хлопець самостійно проживає та навчається у Києві. Вступив до коледжу на спеціальність «ювелір» та додатково на заочній формі вивчає туризм. І це не увесь список. Але й про плавання спортсмен не забуває. Під час навчання хлопець тренується у Києві, а поки, на час карантину до чергових змагань разом із колегами готується у «Авангарді» за спеціальним дозволом.

«З кубку України по дитячих змаганнях я привіз бронзу. Не уявляю свого життя без плавання» — повідомив параплавець Микита.

А от Юрій не завжди може пригадати назву свого діагнозу, що доводить, люди з інвалідністю повноцінно живуть та не зациклюються на своїх особливостях.

Юрію 41 рік, він програміст та виховує 8-річного сина, за своє спортивне життя здобував перемоги на Чемпіонаті України, кубку України та міжнародних змаганнях.

«Ось усі мої медалі: перші, другі та треті місця. Інші не беру» — каже параплавець Юрій.

Олегу Василевському за 60 і спортсмен вже 20 років їздить на змагання й має велику кількість медалей, але окрім плавання у його житті велику частину займають подорожі, нові горизонти України він відкриває на велосипеді, зізнається, вже складно навіть порахувати подолані кілометри. Окрім цього на рівні із «здоровими та молодими» підкорює найвищі вершини.

«Ми трошки інші люди, ми не інваліди, але інші називають нас так, ну й холера з ними» — каже параплавець Олег.

Завдяки своїм результатам параплавці тренуються безкоштовно.

Параплавці радять: ті, хто ще сидять вдома час вставати та йти у спорт, незважаючи на проблеми зі здоров’ям. Адже спортсмени ніколи не відчувають себе хворими.

СК1