На «білих» Паралімпіадах наші співвітчизники вибороли 90 медалей.
За п’ять днів над головною спортивною ареною південнокорейського міста Пхьончхан запалає вогонь ХІІ зимової Паралімпіади. Усього у всесвітньому форумі спортсменів-інвалідів, що триватиме з 9 по 18 березня, візьмуть участь 670 атлетів з 48-ми держав. Серед учасників – 33 паралімпійці України.
Поки стадіон прикрашається у традиційні для Паралімпіад червоно-зелено-сині кольори, що символізують Розум, Силу і Дух, згадаємо кроки історії інвалідного спорту.
Сам термін «паралімпійський» (paralympic) виник від злиття двох слів – para (разом) і olympic (олімпійський). Поява спортивних дисциплін, в яких можуть виступати люди з обмеженими можливостями, пов’язана з ім’ям англійського нейрохірурга Людвіга Гуттмана. Під час Другої світової війни на базі Сток-Мандевільського госпіталю міста Ейлсбері він заснував центр лікування спинальних травм. Долаючи споконвічні стереотипи стосовно людей з фізичними вадами, Гуттман стверджував: «Важливе не те, що втрачене, важливе те, що залишилося». Згідно з цією концепцією він увів спорт у процес реабілітації солдатів із ураженнями спинного мозку.
Група інвалідів, яка вперше в історії спорту взяла до рук спортивні снаряди, складалася з шістнадцяти паралізованих чоловіків і жінок, колишніх військовослужбовців. І от 28 липня 1948 року в Сток-Мандевілі пройшли перші змагання зі стрільби з лука для спортсменів на візках. А термін «паралімпізм» з’явився чотири роки по тому в Голландії.
1960 року, через кілька днів після закінчення Олімпіади в Римі, провели великі міжнародні змагання інвалідів, що зібрали 400 учасників з 23-х країн. Так паралімпійці почали поступово наближатися до «класиків»! У 1964 році в Токіо вперше підняли прапор, зіграли гімн і оприлюднили емблему Паралімпіад.
Офіційно Паралімпійські ігри вперше відбулися 1972 року. Але не в Мюнхені, оскільки тоді спортсмени-інваліди ще не змагалися на тих же самих аренах Ігор, що й олімпійці. Прем’єра пройшла в німецькому Гейдельбергу. Як і раніше, першість розігрували лише спортсмени зі спинальними травмами. Незабаром до них приєдналися й представники інших нозологій. Паралімпійські ігри почали проходити раз на чотири роки, їхні строки практично збігаються з Олімпіадами.
Міжнародний паралімпійський комітет (IPC) створено 1989 року. До 2001 року його очолював доктор Роберт Стенварт (Канада), а нині англієць Філіп Крейвен. Сформована організація на основі 162-х національних паралімпійських комітетів і п’яти спеціальних спортивних міжнародних федерацій.
В Україні спортивний рух інвалідів зародився наприкінці 80-х років, коли в нас з’явилися перші спеціалізовані спортклуби. 1988 року на літній Паралімпіаді у Сеулі встигла вперше і востаннє виступити команда колишнього Радянського Союзу.
А в нашій незалежній державі паралімпізм почав стрімко розвиватися 1993 року, після того, як рішенням уряду було створено Український центр фізичної культури і спорту «Інваспорт» з 27-ма регіональними відділеннями. Національний комітет спорту інвалідів України багато років очолює народний депутат Валерій Сушкевич. За цей час наша країна вийшла в лідери паралімпійського спорту. На «білих» Паралімпіадах у Нагано-1998, Солт-Лейк-Сіті-2002, Турині-2006, Ванкувері-2010 та Сочі-2014 наші співвітчизники вибороли 90 медалей (20 золотих, 34 срібних та 36 бронзових). У командному заліку Ігор-2014 наші завершили змагання четвертими. Найвище місце, третє, було у Турині.
На літніх Іграх здобутки наших паралімпійців ще більш вражаючі: в Атланті-1996, Сіднеї-2000, Афінах-2004, Пекіні-2008, Лондоні-2012 та Ріо-де-Жанейро-2016 «синьо-жовта» збірна здобула 374 медалі (125, 115, 134)!
Під час нещодавньої урочистої церемонії проводів наших паралімпійців до Пхьончхана віце-прем’єр-міністр України В’ячеслав Кириленко звернувся до команди з такими словами: «Україна дуже сподівається на ваші перемоги, уболіватиме за вас. І, звичайно ж, слідкуватимемо за загальнокомандним заліком, бо знаємо, що будемо там, м’яко кажучи, далеко не останніми. Але головне те, що ви перемагатимете самих себе в ім’я України».
Юрій Щербак, Київ