Існує багато стереотипів щодо людей з інвалідністю. Один із них: люди з особливими потребами самотні. Але завжди є ті, хто своїми життєвими позиціями та вчинками ламають будь-які стереотипи.

Такі сяючі очі, як у Сергія Коваля, коли розповідає про свою дружину, побачиш не в кожного чоловіка. Він гордиться, що знайшов щастя, незважаючи на діагноз – дитячий церебральний параліч. У Наді Семенюк із села Товпижин на Демидівщині теж з народження страшна болячка – іхтіоз. Їхні долі могли б ніколи не перетнутися, якби не бажання знайти рідну душу.

У народі кажуть: «Одна людина живе, немов пісню співає, інша – немов мішок з картоплею на плечах несе». Людей, які належать до другої категорії, багато серед цілком здорових та успішних. І нібито все у них є: родина, робота, діти, будинок. А от у душі щось не те, і чого вони хочуть – самі не розуміють.