Восени, напередодні виборів, у місті з’явився новий автобус № 16, обладнаний спеціальним приладом, що оголошує номер та напрямок маршруту. Появі незвичайного автобусу передував другий арт-пікнік «Благофест», у ході якого збирали кошти на потреби нікопольського УТОСу (Українське Товариство Сліпих). Гроші передали керівництву вище згаданої організації, яка вирішила витратити отриману суму на закупівлю спеціальних апаратів для автобусів. Справа в тому, що дані апарати значно полегшать життя людей з поганим зором і є незамінними для їх адаптації в суспільстві.
Та коли УТОСівці пішли вирішувати життєво необхідні питання до влади, то зрозуміли – це надовго. У міськвиконкомі їм пояснили, що муніципальний транспорт у Нікополі відсутній, а примушувати приватних підприємців встановлювати апарати чиновники не можуть, адже це – витрати. А фінансувати хоча б частково встановлення з місцевого бюджету влада можливості не має.
Але все ж таки досягли маленького компромісу і за організаційної підтримки влади запустили один пробний автобус по маршруту №16, про який згадувалося вище. Апарат на цей автобус інвалідам подарувала київська фірма «СЄНКО». Було вирішено подивитись, чи буде нововведення користуватися попитом у містян, і звідси вже виходити у подальших діях.
Новина про диво-автобус поширилась у всіх місцевих ЗМІ, і тестування почалось. Вже через декілька днів з’явилися нарікання на проект. Багато хто очікував, що в автобусі будуть оголошувати номер маршруту та назву кожної зупинки, а отримали тільки номер маршруту і його напрямок. Деякі нікопольці обурювалися…
Натомість, згідно українського законодавства, звукові пристрої, що повинні встановлюватися на транспорт загального користування, можуть бути двох типів: зовнішні і внутрішні. Зовнішні сповіщають про напрямок маршруту і його номер, а внутрішні знаходяться в салоні і «розказують» про всі зупинки. У нашому випадку було обрано перший варіант, і таке рішення приймали самі інваліди по зору. Прилад цілком відповідає нормативам, і повинен бути встановлений на усіх без виключення автобусах та маршрутках. Цього вимагає закон. Але в нашому місті його порушують…
Нещодавно я поцікавилась у голови міського товариства сліпих Олександра Мойсака, на якому етапі знаходиться реалізація справи озвучування міського транспорту? З моменту запуску тестового автобуса минуло досить багато часу… У відповідь почула, що, на жаль, дане питання досі не вирішено. Влада й далі розписується у своїй неспроможності вплинути на перевізників, до того ж, у нашій державі відсутні стандарти на встановлення подібної техніки в автобусах, що створює додаткові труднощі.
– Але саме виконавчий комітет є замовником послуг з пасажирських перевезень у місті і регулює створення умов доступності автотранспорту для інвалідів, – підкреслює Мойсак. – За умовами конкурсу по перевезенню пасажирів, який проводить виконком, транспортний засіб загального користування повинен бути забезпечений зовнішнім звуковим інформативним приладом. То ж, деякі важелі впливу на перевізників у влади все-таки є!!! Але чомусь вони не використовуються… Чиновники і перевізники порушують закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Деякі цілі досягаються лише завдяки спільним узгодженим діям. Мета може бути суспільно корисною або шкідливою. Інформування про номер маршруту, кінцеву та всі інші автобусні зупинки ще нікому шкоди не принесли. Я сподіваюся на розуміння і підтримку громади у даному, вкрай важливому для нас, питанні. І хочу нагадати про те, що унаслідок бойових дій, з’явилося багато нових інвалідів по зору… До речі, існує ще один, дешевший, вихід із ситуації – це облаштування кабіни водія мікрофоном для оголошення зупинок.
Тим часом, у соцмережі «ВКонтакті» на публічній сторінці «Типичный Никополь» підняли тему нікопольських автобусів і нарікали на роботу перевізників. У розмову втрутились депутати Дмитро Осика та Олександр Рибаков. Вони виявили своє зацікавлення народними побажаннями з цього приводу і пообіцяли мати їх на увазі.
Тож, шановні депутати! Можете вважати дану статтю побажанням. Людям з обмеженими можливостями вкрай необхідні спеціальні апарати у транспорті, що суттєво покращать якість їх життя. Вони, навіть, самі готові докласти певних зусиль, аби вирішити цю проблему. Потрібна тільки ваша допомога!
Про долю восьми закуплених апаратів для автобусів я намагатимусь вам повідомляти в наступних статтях. Дуже хочеться вірити, що в нашому місті права людей з особливими потребами порушуватись надалі не будуть!
Марина Щученко