Серед ключових положень, що набудуть змін у новій редакції Закону України «Про психіатричну допомогу» є такі, що суттєво підвищують рівень захисту прав осіб, які мають розлади психіки та поведінки.
Зокрема, зміни до ст. 5 Закону передбачають, що грошова допомога буде надаватись лише особі, яка проживає разом з інвалідом I групи, який внаслідок психічного розладу за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду. Щодо інвалідів ІІ групи, то до них мають застосовуватись заходи реабілітації, а це сприятиме переорієнтації Закону на реабілітацію та поліпшить захист прав хворих на розлади психіки та поведінки.
Зі ст. 11 Закону пропонується видалити положення щодо проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника.
Зі ст. 13 Закону пропонується видалити положення щодо госпіталізації до психіатричного закладу особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, на прохання або за згодою її опікуна.
«Законопроект «Про психіатричну допомогу» має очевидні переваги, оскільки підвищує рівень захисту прав осіб, які визнані недієздатними. Ми сподіваємося на підтримку законопроекту депутатським корпусом», – зауважила Перший заступник Міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко.
Як повідомлялося раніше, з червня 2015 року в МОЗ України було проведено дві онлайн-наради з головними обласними позаштатними спеціалістами зі спеціальності «Психіатрія» та головними лікарями психіатричних лікарень з усіх регіонів країни за участі Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби.
Прес-служба МОЗ України
Написала коментар на 3 знаки менше лімітованих 1000, але його не приймаєте, а пишете, що занадто довгий коментар. Як це розуміти?
Здравствуйте, Лидия!
Может это небольшой сбой в самом модуле комментариев. Разбейте Ваш комментарий на несколько частей.
– то відтепер взагалі неможливо буде госпіталізувати, наприклад, шизофреника?
Хто має горе – жити в одній квартирі з таким родичем – той знає, як неймовірно важко покласти його на лікування. Такі хворі надзвичайно хитрі маніпулянти і прекрасно знають як себе поводити, щоб лікарі “Псих. швидкої”,приймального покою -мали формальну можливість відмовити в госпіталізації.
Але існування поряд з таким хворим навіть не “дурдом” – бо там керують лікарі, а не агресивний псих! Домашні(я також) такого родича перебувають у довічному пеклі!
Замість влаштовувати спеціальні санаторії, де б хворі мали відповідну психо-, фармакологічну та трудову терапію, можливість працею заробляти собі на життя, мати спілкування з подібними собі, – їх “тіпа” реабілітують “звичайним ” життям в родині. Моя сестра жити сил не має, бо її донька агресивний шизофреник, маніакальний параноїк знущається з неї багато років! Вся система психіатричної допомоги – суцільне знущання саме над РОДИЧАМИ таких хворих.