В Україні станом на 1 січня 2015 року загальна чисельність людей з інвалідністю становила 2 млн 568 тис. 532 особи (або 5,98% у загальній структурі постійного населення країни (42,9 млн осіб). Це надзвичайно велика кількість людей, які, як свідчить аналіз отриманих протягом останніх років звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, фактично щодня продовжують стикатись із проблемою дискримінаційного ставлення до себе як з боку державних органів, так і з боку юридичних і фізичних осіб.
Лише впродовж 2014 року та І півріччя 2015 року до Офісу Омбудсмана надійшло майже 4 тис. повідомлень від людей з інвалідністю про порушення їхніх прав і свобод, із них 41% повідомлень стосувалися порушень соціально-економічних та гуманітарних прав, 35% – права на судовий захист, 17% – катувань і жорстокого поводження, 3% – прав дітей з інвалідністю, дискримінації та ґендерної нерівності, а також по 2% – права на інформацію, захист персональних даних, виборчих прав громадян.
Результати моніторингових візитів до місць несвободи моніторами національного превентивного механізму, що відбуваються регулярно впродовж трьох останніх років, продовжують виявляти численні факти катувань та жорстокого поводження з людьми з інвалідністю. Цьогоріч, наприклад, моніторингові візити в черговий раз засвідчили відсутність будь-яких змін на краще в умовах утримання людей з інвалідністю в психоневрологічних інтернатах, де незабезпеченість елементарних умов у більшості випадків становить нелюдське поводження.
Також неможливо не наголосити на тому, що особливої гостроти проблема недотримання прав і свобод людей з інвалідністю набула у зв’язку з трагічними для нашої країни подіями, пов’язаними з анексією Автономної Республіки Крим та військовим конфліктом на сході країни. Майже 320 тис. осіб з інвалідністю (з них близько 20 тис. дітей з інвалідністю), які проживали на території Донецької та Луганської областей, опинилися безпосередньо в зоні військового конфлікту. Але, на превеликий жаль, держава виявилася не готовою економічно та організаційно в умовах військової зовнішньої агресії забезпечити вжиття адекватних заходів щодо евакуації та порятунку більшості з цих людей, які через інвалідність, матеріальний стан та відсутність сторонньої допомоги не змогли самостійно виїхати із зони військового конфлікту. Мова йде в першу чергу про долю мешканців інтернатних закладів, значну частину з яких залишено напризволяще на території Донецької та Луганської областей.
Залишається відкритою й проблема тимчасово переміщених осіб з інвалідністю, яких необхідно забезпечити не тільки доступним житлом, а й усіма послугами, які отримувались за місцем проживання. Так, з початку конфлікту за різними оцінками понад 1,5 мільйона осіб стали вимушеними переселенцями всередині країни, з них понад 80 тис. – люди з інвалідністю (станом на 01.01.2015 офіційно зареєстровані як внутрішньо переміщені особи понад 825 тис. осіб, з них понад 29 тис. – особи з інвалідністю).
Окрім цього, у зв’язку з конфліктом спостерігається помітне збільшення кількості осіб з інвалідністю, що актуалізує вже існуючі проблеми неналежної медичної допомоги, недостатньої реабілітаційної підтримки, недоступного середовища та проблем з освітою, працевлаштуванням тощо. Наприклад, серед 2979 військовослужбовців Збройних Сил України, Національної гвардії України, МВС та інших силових відомств, які отримали поранення, станом на 1 липня 2015 року інвалідами війни визнано 925 осіб.
Розуміючи актуальність проблем осіб з інвалідністю та необхідність об’єктивної оцінки ситуації, Уповноваженим підготовлено альтернативну доповідь «Про стан виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю», в якій зосереджено увагу на поточній ситуації в державі з дотриманням прав людей з інвалідністю, на діяльності Уповноваженого в цьому напрямі, на рекомендаціях державі для вирішення найгостріших проблем. Ця доповідь була презентована керівником Секретаріату Уповноваженого під час роботи 14-тої сесії Комітету ООН з прав людей з інвалідністю.
Уповноважений закликає органи влади та громадськість об’єднати свої зусилля навколо вирішення актуальних проблем і забезпечення прав та свобод осіб з інвалідністю. Існуючі реалії вимагають негайних дієвих заходів у сферах доступності, зайнятості, охорони здоров’я, реабілітації, захисту в надзвичайних ситуаціях, деінституалізації, участі в прийнятті рішень. Підтримка осіб з інвалідністю повинна полягати у створенні належних умов для реалізації ними прав і свобод людини на рівні з іншими.
Довідково
Міжнародний день людей з інвалідністю щорічно відзначають 3 грудня. Ініціатором проведення цього символічного дня стала Організація Об’єднаних Націй, яка в 1992 році запропонувала заснувати такий день з нагоди закінчення Десятиліття осіб з інвалідністю, проголошеного в 1983 році.
Проведення Міжнародного дня людей з інвалідністю спрямовано на посилення уваги суспільства до їхніх проблем, захисту прав, благополуччя, просвітництва, доступності та інклюзії, переваг, які воно отримує від осіб з інвалідністю в політичному, соціальному, економічному та культурному житті.
Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини