Питання безбар’єрності та доступності є однією з ключових складових європейських стандартів і водночас базовою умовою побудови демократичного, інклюзивного суспільства. У контексті вступу України до Європейського Союзу (ЄС) ці питання виходять далеко за межі соціальної політики – вони стосуються якості публічних послуг, законності використання публічних коштів, розвитку громад і реальної спроможності впроваджувати стандарти ЄС на місцевому рівні.
Саме цим темам був присвячений вебінар «Без бар’єрів на шляху до ЄС! Стандарти Європейського Союзу у сфері прав людей з інвалідністю: вимоги та можливості для громад». Захід відбувся як другий вебінар серії EU Local.Talks – тематичних зустрічей для громад і локальних організацій, присвячених тому, які вимоги та можливості відкриває європейська інтеграція України на місцевому рівні.
Під час вебінару йшлося про те, як у ЄС вибудувана система захисту прав людей з інвалідністю, яким чином ці питання враховуються в переговорному процесі щодо вступу України до ЄС, а також яку роль у впровадженні стандартів доступності відіграють саме громади. Окрему увагу було приділено практичним аспектам – від інклюзивної відбудови та публічних закупівель до розвитку послуг у громаді та переходу від формального прийняття стратегій до їх реального виконання.
Спікерками вебінару стали Ірина Текучова, аналітикиня та консультантка з прав людини й інклюзивності, та Юлія Сачук, співзасновниця і голова громадської організації Fight For Right, правозахисниця та експертка з прав людей з інвалідністю. Вони поділилися як європейською правовою рамкою, так і практичними прикладами того, як стандарти ЄС можуть і мають впроваджуватися на рівні українських громад.
Безбар’єрність як цінність ЄС, а не окрема політика
Коли в ЄС говорять про безбар’єрність, то мають на увазі не окрему галузь чи «соціальну програму», а базову норму функціонування демократичного суспільства. Безбар’єрність означає рівний доступ до освіти, медицини, транспорту, публічних і цифрових послуг, участь у житті громади та можливість незалежного і гідного життя для всіх людей, зокрема людей з інвалідністю. Як бачите – це не лише про пандуси чи фізичну доступність простору загалом.
У контексті вступу України до ЄС це означає, що безбар’єрність не є факультативною темою або «додатком» до реформ. Вона є наскрізною вимогою, яка пронизує політики, законодавство та практики на всіх рівнях – від національного до місцевого.
Чому важливо розуміти компетенції ЄС
Європейський Союз не є ані державою, ані класичною міжнародною організацією. Це складне наднаціональне утворення, яке діє в межах повноважень, добровільно переданих йому державами-членами. Саме тому ключем до розуміння того, як у ЄС працює сфера прав людей з інвалідністю, є розуміння розподілу компетенцій.
У частині сфер ЄС має виключні повноваження, зокрема щодо функціонування власних інституцій. Себто доступність публічної адміністрації ЄС та працевлаштування людей з інвалідністю є обовʼязком суто ЄС, і держави-члени не мають впливу на цю сферу..
Найбільш значущою для України та громад є спільна компетенція, в межах якої ЄС і держави-члени ділять відповідальність. Саме тут знаходяться питання доступності, недискримінації, транспорту, внутрішнього ринку, публічних закупівель. У цих сферах ЄС ухвалює директиви та регламенти, а держави зобов’язані приводити своє законодавство і практики у відповідність.
Водночас у низці сфер ЄС має лише допоміжну та паралельну роль. Це означає, що він не завжди може встановити обов’язкові правила, але впливає через політики, рекомендації, фінансування або умови надання допомоги.
- Виключна компетенція ЄС: ЄС самостійно регулює окремі сфери, зокрема функціонування власної публічної адміністрації, включно з доступністю інституцій ЄС і працевлаштуванням людей з інвалідністю в них.
- Спільна компетенція: найважливіша для громад. Охоплює доступність, недискримінацію, внутрішній ринок, транспорт, публічні закупівлі, оподаткування. У цих сферах ЄС ухвалює директиви та регламенти, які мають бути імплементовані на національному і місцевому рівнях.
- Допоміжна компетенція: ЄС не ухвалює законів, але формує політики, рекомендації, стратегії, а також надає фінансування, навчання та обміни (освіта, зайнятість, соціальна згуртованість, деінституціоналізація).
- Паралельна компетенція: ЄС і держави діють паралельно. Саме тут виникають різні підходи донорів до гуманітарної допомоги та відбудови, зокрема щодо доступності.
Законодавча рамка ЄС у сфері інвалідності
Правова система ЄС у сфері прав людей з інвалідністю не зведена до одного «рамкового закону». Вона базується на конституційних документах ЄС – договорах і Хартії Європейського Союзу про основоположні права – а також на Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, до якої ЄС приєднався як окрема юридична особа. Україна, до речі, теж ратифікувала її ще у 2009 році.
Важливою особливістю є те, що положення про інвалідність інтегровані у велику кількість нормативно-правових актів у різних сферах. Йдеться про сотні директив і регламентів, які стосуються ринку праці, транспорту, медіа, цифрових послуг, публічних закупівель, довкіллєвих політик. Такий підхід відповідає логіці Конвенції ООН: інвалідність має враховуватися у всіх політиках, а не існувати окремо.
Директиви і регламенти, які потрібно враховувати України
Для України принципово важливо розуміти різницю між директивами і регламентами ЄС. Директиви не діють автоматично, але зобов’язують державу протягом визначеного часу змінити національне законодавство (до прикладу, Україна наразі розробила Проект Закону про цифрову доступність в Україні від 2025 року, щоб імплементувати директиву ЄС № 2019/882 Європейський Акт про Доступність і ). Регламенти ж, навпаки, мають пряму дію і встановлюють чіткі стандарти, яким повинні відповідати практики. В Україні вони поки не мають прямої дії, оскільки ми не є державою-членом, але ми все одно повинні привести наші стандарти у відповідність до регламентів (як, наприклад, Регламент ЄС № 1107/2006 про права авіапасажирів з інвалідністю).
Директиви про публічні закупівлі означають, що закупівля недоступних товарів або послуг суперечить стандартам ЄС. У теорії це робить недоступний автобус або недоступну школу юридично неприйнятними.
Права людей з інвалідністю у відносинах України з ЄС
Питання інвалідності присутні у відносинах України з ЄС не з моменту відкриття переговорів, а з часу підписання Угоди про асоціацію у 2014 році. Вони зафіксовані як у тексті угоди, так і в додатках, що передбачають імплементацію законодавства ЄС.
У переговорному процесі тема інвалідності є наскрізною. Вона з’являється не лише в блоці прав людини, а й у питаннях внутрішнього ринку, конкурентоспроможності, безпеки, зовнішніх відносин, транспорту і так далі. Себто права людей з інвалідністю в ЄС не сприймаються як суто соціальна сфера, і Україна має приймати цю норму як в законодавчому процесі, так і на рівні рішень у громадах.
Прогрес України: від документів до виконання
Україна демонструє поступ у низці напрямів: у сфері медіа, працевлаштування, деінституціоналізації, доступності середовища, реформування системи встановлення інвалідності. Водночас ключова зміна в підході ЄС полягає в тому, що увага зміщується від ухвалення стратегій і законів до їх реального виконання.
Європейський Союз дедалі більше аналізує, як саме впроваджуються прийняті рішення, чи створюють вони реальні зміни для людей, і чи не залишаються вони декларативними.
Громади як центральна ланка змін
Саме громади є місцем, де європейські стандарти стають або реальністю, або формальністю. Доступність транспорту, шкіл, лікарень, адміністративних будівель, цифрових сервісів, а також розвиток соціальних послуг – усе це відбувається на місцевому рівні.
Під час воєнного стану роль громад ще більше зростає, оскільки державний контроль у сфері будівництва та відбудови суттєво обмежений. У багатьох випадках саме громади залишаються єдиними акторами, здатними вимагати дотримання норм доступності.
Інклюзивна відбудова як тест на європейську спроможність
Відбудова під час війни часто відбувається за різними стандартами залежно від донора і трапляється, громади не вимагають виконувати національні норми доступності. Це створює ризик неінклюзивних рішень, які закріплюють бар’єри на роки вперед. Європейський підхід полягає в тому, що доступність має бути «налаштуванням за замовчуванням», а не опцією.
Громади мають реальний вплив на цей процес, адже жодне будівництво не відбувається без їх погодження. Вимога доступності – це не примха, а законна і стратегічно вигідна позиція, яка підвищує довіру донорів і відкриває шлях до майбутніх європейських проєктів.
Публічні послуги, витрати і логіка ЄС
ЄС послідовно відходить від сегрегованих рішень. Окремі послуги для людей з інвалідністю можуть існувати як тимчасовий інструмент, але стратегічною метою є доступність загальних систем.
Саме тому ЄС жорстко реагує на фінансування інституцій або квазіінституцій під виглядом «послуг». Настанови ЄС щодо незалежного життя та інклюзії у фінансуванні стали відповіддю на зловживання і водночас практичним інструментом для планування політик і проєктів.
Як ЄС розуміє впровадження доступності
Європейський підхід не вимагає миттєвої і повної доступності. Він ґрунтується на поступовості, прогресивності та вимірюваності. Важливо не досягти ідеалу «на папері», а показати реальний рух уперед, підкріплений планами, ресурсами і відкритою комунікацією з громадою.
Можливості для громад: майданчики, програми, канали фінансування
Євроінтеграція відкриває для громад доступ до платформ співпраці, фінансування і партнерств у межах Східного партнерства, програм відновлення ЄС, інструментів міжнародних фінансових інституцій та конкурсів Європейської комісії. Інклюзивність і безбар’єрність дедалі частіше є вбудованими вимогами цих програм.
У межах Східного партнерства є формати для місцевого рівня:
- конференція з регіонального і місцевого партнерства (майданчик для контактів, партнерств, обміну проблемами та рішеннями);
- бізнес-форум Східного партнерства;
- форум громадянського суспільства (більше для ГО, у т.ч. локальних).
Також є інструменти, де інклюзивна відбудова/соціальна інфраструктура вже фігурують як важлива вимога:
- програми на кшталт EU for Reconstruction / EU for Recovery (зокрема через імплементаційних партнерів, зокрема ПРООН);
- програми міжнародних фінансових інституцій (ЄІБ, ЄБРР тощо), де громади взаємодіють через платформу DREAM;
- прямі конкурси/тендери та можливості фінансування, які можна відстежувати через ресурси Європейської комісії (розділи з тендерами та грантовими можливостями);
- компоненти “зеленої відбудови”, де інклюзивність і безбар’єрність можуть бути інтегрованими показниками (можливість поєднувати “зелене” та “інклюзивне” в одному проєкті).
З ким співпрацювати на місцях і за межами України
Для багатьох конкурсів і програм, які можуть змінити вашу громаду, важливо мати партнерів у ЄС; профільні європейські мережі можуть бути каналом для пошуку таких партнерів і для доступу до кращих практик.
На місці: організації людей з інвалідністю та профільні ГО в громадах і на національному рівні можуть бути вашими партнерами для планування і моніторингу якості рішень.
На рівні ЄС можна співпрацювати в межах трьох “опорних” мереж:
- European Disability Forum (EDF) – ключовий європейський майданчик, що допомагає Єврокомісії формувати політики; об’єднує національні організації країн ЄС і країн у процесі вступу; джерело практик і стандартів.
- European Network on Independent Living (ENIL) – мережа про незалежне життя, деінституціоналізацію, розвиток послуг і підтримки; може бути важливою для партнерств і навчання.
- European Association of Service Providers for Persons with Disabilities (EASPD) — фокус на якості та розвитку послуг, навчанні надавачів послуг; релевантно громадам, які розбудовують мережу підтримки.
Роль громадянського суспільства і Fight For Right
Громадянське суспільство, зокрема організації людей з інвалідністю, є критично важливими акторами змін. Для Fight For Right питання вступу України до Європейського Союзу є не другорядним, а одним із ключових стратегічних напрямів діяльності. Євроінтеграція розглядається організацією як реальний і дієвий механізм посилення та гарантування прав людей з інвалідністю, а не як абстрактна політична мета.
Важливою частиною цієї роботи є підвищення обізнаності самої спільноти людей з інвалідністю про те, як працює Європейський Союз, які можливості та зобов’язання відкриває процес євроінтеграції, а також яку роль у ньому можуть і мають відігравати самі люди з інвалідністю. Fight For Right послідовно просуває підхід, за яким люди з інвалідністю є активними суб’єктами захисту власних прав, а не пасивними отримувачами політик чи послуг. Ключове повідомлення цієї роботи полягає в тому, що за права людей з інвалідністю ніхто не боротиметься ефективніше, ніж сама спільнота.
Починаючи з 2019 року, Fight For Right системно розвиває дослідницький напрям і центр досліджень у сфері прав людей з інвалідністю. У межах цієї діяльності організація аналізує українське законодавство та практики на відповідність вимогам і стандартам Європейського Союзу, готує аналітичні матеріали щодо деінституціоналізації, доступності, медіа, працевлаштування та інших дотичних сфер, а також накопичує експертизу саме в контексті євроінтеграції України.
Окремим напрямом роботи є створення просторів для обговорення та поширення знань. Fight For Right уже вдруге проводить національну конференцію з прав людей з інвалідністю з фокусом на євроінтеграцію та вступ України до ЄС. На сайті організації, у розділі «Аналітика», доступні дослідження, аналітичні огляди, а також переклади й пояснення європейських настанов і стандартів, які можуть бути корисними як для органів влади, так і для громад та громадських організацій.
Водночас організація наголошує на важливості переходу від суто теоретичних напрацювань до практичного впровадження змін на місцевому рівні. Fight For Right декларує готовність працювати безпосередньо з громадами, допомагати у впровадженні стандартів ЄС у повсякденних практиках, спільно шукати рішення там, де ще немає готових моделей, і ділитися наявним досвідом та експертизою для покращення політик і практик на місцях.
Fight For Right також залишається відкритою до співпраці з громадами, органами влади та громадськими організаціями. Організація заохочує звертатися за консультаціями, користуватися напрацьованими матеріалами та налагоджувати партнерства для просування інклюзивних рішень.
***
Вебінари серії EU Local Talks відбуваються у співпраці з Європейським Союзом у межах проєкту “Вступаємо у ЄС разом: посилення ролі громадянського суспільства у вступі України до ЄС”, який реалізує Міжнародний фонд “Відродження”.
Олександра Оберенко