Бюрократія та черги. Що не так із МСЕК і чого чекати від реформи

Як планують реформувати медико-соціальні експертні комісії та чи стане простіше українцям оформити групу інвалідності – у колонці для РБК-Україна.

З початку минулого року в інформаційному просторі почали поширюватись офіційні заяви про те, що з 1 січня 2025 року медико-соціальні експертні комісії перестануть існувати. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко сказав: “Ми поставили мету, щоб із 1 січня 2025 року їх не було”.

Тож ми вирішили детально розібратись в основних причинах такого стратегічного рішення, а також перспективах його реалізації найближчим часом.

Яка роль МСЕК в Україні зараз

З аналізу Положення про медико-соціальну експертизу слідує, що МСЕК наразі виконує два види функцій: профільні (медичні) та непрофільні (соціальні).

До медичних функцій можна віднести, до прикладу: визначення групи інвалідності особи, причину і час її настання; вирішення питань, пов’язаних із реабілітацією особи з інвалідністю (зокрема, МСЕК складає індивідуальну програму реабілітації).

Поряд з цим, МСЕК виконує і соціальні функції. Наприклад, визначає потребу особи з інвалідністю у соціальній допомозі, в тому числі у сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні. Також не слід забувати про те, що висновок МСЕК про встановлення інвалідності є наразі “ключем” до отримання різних соціальних виплат.

Наприклад, якщо ми говоримо про військових, то встановлення інвалідності є підставою для виплати одноразової грошової допомоги та оформлення інших соціальних пільг.

Що не так із МСЕК? Основні нарікання

“Прообразом” сучасних МСЕК є лікарсько-трудові експертні комісії, які найбільш активно розбудовувались в повоєнні часи в СРСР.

Цікаво, що Положення про лікарсько-трудові експертні комісії 1985 року багато в чому нагадує нині діюче Положення про медико-соціальну експертизу. Фактично МСЕК нині продовжують зберігати в собі радянську спадщину та радянські підходи до надання послуг. Це в свою чергу зумовлює нарікання як на саму процедуру проведення медико-соціальної експертизи, так і на роботу МСЕК.

Серед найбільш поширених – такі:

• Питання доказовості реабілітаційних послуг, що визначаються в індивідуальній програмі реабілітації МСЕК. Наприклад, індивідуальна програма реабілітації осіб з інвалідністю і досі містить санаторно-курортне лікування, яке можна віднести до оздоровчих, проте аж ніяк до реабілітаційних заходів.
• Бюрократичність та затягування надання особі статусу особи з інвалідністю. Зокрема, проходженню МСЕК (для встановлення групи інвалідності) передує, як правило, звернення до сімейного лікаря, проходження низки обстежень, проходження ЛКК (тобто треба зібрати досить значну кількість документів та витратити багато часу).
• Корупційність системи медико-соціальної експертизи. Зокрема, дана проблема виникає з того, що від рішення МСЕК залежить буде особа отримувати від держави пільги та виплати чи ні.

При цьому, як свідчить аналіз Єдиного реєстру судових рішень корупційні ризики можуть виникати як на етапі отримання направлення на МСЕК, призначення дати проходження МСЕК, так і на етапі безпосереднього прийняття рішення МСЕК.

• Складнощі в оскарженні рішень, дій/бездіяльності МСЕК. Якщо людина вирішує обрати адміністративний порядок оскарження до вищестоящої МСЕК, то такі спроби рідко закінчуються успіхом. Також існують проблеми оскарження в судовому порядку.

Наприклад, якщо людина отримала рішення МСЕК про відмову у безстроковому встановленні групи інвалідності, то суд не зможе змінити змістовну частину такого рішення. При цьому суд, скоріш за все, буде посилатись на те, що зміна рішення МСЕК потребує медичних знань (а суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері).

Простими словами це означає, що суд не буде “розбиратись” в тому, чи дійсно відповідний діагноз людини був підставою для безстрокового встановлення інвалідності. До суду є сенс оскаржувати висновок МСЕК, лише, в тому випадку, коли було порушено процедурні моменти при його прийнятті.

• Відсутність гідного ставлення до людини, яка проходить медико-соціальну експертизу. Це можна пояснити тим, що система оцінки не дає можливість реально оцінити обмеження функціональних можливостей людини. В якості прикладу можна навести скандальну харківську історію, в якій голова МСЕК “порадила” воїну відрізати ногу, аби була не третя, а друга група інвалідності.

Чого чекати далі

Очевидно, що існуючий стан медико-соціальної експертизи потребує реформування і на це є суспільний запит. За офіційними даними станом на вересень 2023 року в Україні налічувалось близько 3 мільйонів осіб з інвалідністю (а за півтора роки приріст людей з інвалідністю становить приблизно 300 тисяч).

Ці люди заслуговують на гідне ставлення під час оцінки їх обмежень функціонування, а також на доказові реабілітаційні послуги, які б повною мірою відповідали потребам цих осіб і сприяли їх автономії наскільки це можливо.

Однак, таке реформування (яке має завершитись повною ліквідацією МСЕК) наврядчи відбудеться швидко і потребуватиме досить довгої та системної роботи, яка б серед іншого включала в себе:

• розробку (з урахуванням зарубіжного досвіду) нової системи оцінки осіб, які можуть претендувати на отримання статусу особи з інвалідністю (та визначення їх потреб в медичних і соціальних послугах);
• аналіз і розробку нормативно-правових змін відповідно до визначеної нової системи (зокрема, за попередніми підрахунками для заміни системи МСЕК сучасною системою реабілітації та адаптації необхідно внести зміни до 19 законів і 49 підзаконних актів).

Олексій Харитонов
адвокат, керівник судової практики, партнер юридичної фірми “ILF”

Марина Кахнова
юристка юридичної фірми “ILF”