Фото: Мінветеранів
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 8 січня 2026 року у справі № 380/7001/25 залишив без задоволення апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року, повідомляє «Судово-юридична газета».
Обставини справи
Позивач звернулася до суду з позовом до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо відмови у встановленні статусу особи «член сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни» та видачі посвідчення встановленого зразка, а також зобов’язання встановити статус та видати посвідчення.
Позов мотивовано тим, що позивач є дружиною померлого, який за життя мав статус особи з інвалідністю внаслідок війни III групи та право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідач відмовив у наданні статусу листом № З-М-11482-260310-260310 від 17 лютого 2025 року, посилаючись на те, що захворювання, яке призвело до смерті чоловіка, пов’язане з проходженням служби в поліції, а не з інвалідністю загального захворювання, тому підстав для встановлення статусу члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни за абзацом першим пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відсутні.
Рішення суду першої інстанції
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 30 вересня 2025 року позов задовольнив:
- визнав протиправними дії Шевченківського відділу соціального захисту щодо відмови у видачі посвідчення «Член сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни» та встановленні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов’язав Шевченківський відділ соціального захисту встановити позивачу статус особи, на яку поширюється чинність зазначеного Закону, та видати посвідчення «Член сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни» встановленого зразка.
Позиція апеляційного суду
Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що померлий чоловік позивача за життя був визнаний особою з інвалідністю III групи та мав право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.
Норми пункту 2 статті 10 Закону передбачають визнання померлого чоловіка за життя інвалідом також з інших причин, а не лише від загального захворювання.
Доводи апелянта про відсутність підстав для надання статусу через те, що чоловік не був особою з інвалідністю загального захворювання, визнані безпідставними.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п’ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.