Люди з інвалідністю та люди старшого віку після евакуації з прифронтових територій ризикують опинитися в установах, де вони не можуть реалізувати своє право на самостійне проживання та залученість до громади. У 70% колективних центрів та гуртожитків немає доступних зручностей.
Про це йдеться в доповіді Управління ООН з прав людини.
Багато мешканців громад у прифронтових районах, які не евакуювалися, є людьми похилого віку та людьми з інвалідністю, зазначається у звіті. Наприклад, за словами представника місцевої влади в Херсоні, 50 тисяч з 80 тисяч нинішнього населення міста старші за 55 років.
З 1 грудня 2024 року до 31 травня 2025 року Управління ООН з прав людини здійснило 14 візитів до транзитних центрів та місць колективного проживання, провело 12 інтерв’ю зі співробітниками неурядових організацій, які займаються евакуацією, та 79 інтерв’ю з внутрішньо переміщеними особами.
Зазначається, що люди старшого віку, переважно жінки, а також люди з інвалідністю залишаються в особливо вразливому становищі. Багато хто не має змоги евакуюватися через бідність і відсутність альтернатив із житлом. Ті, хто виїжджає, нерідко змушені тривалий час перебувати в тимчасових притулках без належних умов або потрапляють до спеціалізованих установ через відсутність інших варіантів.
Наприклад, 65-річна жінка, яку евакуювали з Покровська у вересні 2024 року, розповіла, що в місті залишилося багато людей, бо з пенсією 3–4 тис. грн вони не можуть влаштуватися в іншому місці.
Основною проблемою, про яку повідомляють організації, які займаються евакуацією людей старшого віку та людей з інвалідністю з прифронтових районів, є те, що в транзитних центрах часто бракує доступних приміщень та спеціалізованого персоналу, який може надати необхідну підтримку.
Наприклад, для евакуйованих людей з інвалідністю з Донецької області існує лише один приватний транзитний центр із доступними зручностями та спеціалізованим персоналом, розташований у Дніпропетровській області, який фінансується переважно неурядовими організаціями. Деякі регіони, через які проїжджають евакуйовані, наприклад Херсонська, Миколаївська та Одеська області, не мають таких транзитних центрів.
Державні колективні центри довгострокового розміщення також часто не мають доступних зручностей. Близько 70% колективних центрів по всій Україні не мають доступних приміщень – бомбосховищ, ванних кімнат та туалетів, йдеться у звіті.
Водночас приватне житло в містах для евакуйованих людей залишається недоступним через низькі пенсії. У транзитному центрі в Дніпропетровській області це призвело до того, що евакуйовані люди з інвалідністю залишалися там у середньому два місяці, поки співробітники неурядових організацій шукали для них відповідне довгострокове житло або розв’язували питання з документами.
“Крім того, люди з інвалідністю та люди старшого віку піддаються більшому ризику бути розміщеними в установах, де вони не можуть реалізувати своє право на самостійне проживання та включення до громади. Зобов’язання щодо дотримання цих прав не можуть бути призупинені в надзвичайних ситуаціях”, – йдеться в доповіді.
Представник неурядової організації, яка проводить евакуацію, повідомив Управлінню ООН з прав людини, що більшість людей з інвалідністю та старшого віку, які раніше жили самостійно, після евакуації були розміщені в установах. Він висловив занепокоєння тим, що ці люди можуть залишатися в інституціях на невизначений термін.
Відсутність доступного та гідного довгострокового житла в безпечніших районах призвела до значного затримування в евакуації людей з інвалідністю та людей старшого віку, які перебувають в установах.
“Наприклад, УВКПЛ задокументувало, що в Сумській області два заклади догляду за літніми людьми та людьми з інвалідністю досі не були евакуйовані станом на 31 травня 2025 року, незважаючи на законодавство, яке вимагає евакуації всіх закладів у межах 50 кілометрів від кордону з РФ”.
24 грудня 2024 уряд ухвалив Стратегію реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціалізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку. Документ передбачає, що до 2034 року в Україні буде створена система послуг, яка забезпечить можливість цим людям незалежно проживати та інтегруватися в громадах. Завдяки цьому до інтернатів потраплятиме менше людей, які потребують підтримки в проживанні. Реформа деінституалізації є одним із зобов’язань України на шляху вступу до ЄС.
Раніше ZMINA писала, що в Україні презентували деталі стратегії реформування інтернатів для дорослих. Стратегія спрямована на дотримання інтересів кількох груп людей: дорослих з інвалідністю, які вже проживають у закладах інституційного догляду; тих, хто потребує такої підтримки й послуг і має високий ризик переміщення до таких закладів; членів сімей людей з інвалідністю чи людей старшого віку; ветеранів з інвалідністю; переселенців старшого віку чи тих, хто має інвалідність.