Після впровадження Міністерством соціальної політики України механізму надання послуг підтриманого проживання або стаціонарного догляду за принципом “гроші ходять за людиною”, все більше людей старшого віку та з інвалідністю, які вимушено покинули свої домівки через війну, знаходять прихисток по всій Україні. Інколи шлях до нового дому буває тривалим. Головне на ньому – знайти підтримку та допомогу.
З початку повномасштабного вторгнення та вимушеної евакуації людей надійним партнером Мінсоцполітики став Благодійний фонд “Схід SOS”. Фахівці ГО не лише допомагають людям виїхати у безпечні регіони, але і облаштували Центр тимчасового перебування “Океан добра”. Протягом півроку організація перевезла 12 людей до постійних місць проживання до територіальних центрів соціального обслуговування за програмою Мінсоцполітики.
Про синергію Благодійного фонду та Міністерства детальніше у матеріалі.
Надання послуги підтриманого проживання та стаціонарного догляду – це можливість дати людям нове житло і розвантажити Центр тимчасового розміщення, аби прийняти нових переселенців.
Ще на початку війни у 2014 році Благодійний фонд “Схід SOS” створив гарячу лінію, яка координувала логістику для українців, які виїжджали з прифронтових регіонів чи з окупації. Вже після початку повномасштабного вторгнення представникам фонду довелось відкривати департамент евакуації, який покриває повний цикл – від моменту прийому заявки про евакуацію до довгострокового розміщення. Цільова аудиторія – ті, хто не може про себе піклуватись: люди з інвалідністю чи старшого віку.
Людмила, кейс-менеджерка “Схід SOS” розповідає, що всіх, кого організація евакуює з територій ведення бойових дій, відразу привозять до партнерського шелтеру “Океан добра” , який відкрили спеціально для таких потреб. Тут працюють спеціалісти, які допомагають заспокоїтися після евакуації та почати влаштовувати нове життя – психологи, юристи та соцпрацівники. Час перебування у шелтері – необмежений. Дуже часто людині доводиться проживати тут близько року, адже бувають випадки, коли необхідно відновити чи оновити документи.
“Хтось забув документи, бо виїжджав під обстрілом, у когось згоріли, хтось не міняв паспорт з часів радянського союзу. З цим всім ми допомагаємо розібратись.. І люди перебувають у шелтері стільки, скільки потрібно, поки знайдеться довгострокове місце проживання, де за ними точно буде догляд та підтримка”, – пояснює кейс-менеджерка.
Після ухвалення постанови № 888, що регулює надання послуг підтриманого проживання та стаціонарного догляду за принципом “гроші ходять за людиною”, благодійній організації “Схід SOS” вдається дещо швидше “розвантажувати” шелтер та “звільняти” місця для евакуації.
“Нам постійно потрібні місця у шелтері, щоб було куди евакуювати людей. Станом на сьогодні ми маємо прилаштувати близько 40 людей. Рішення Уряду полегшило ситуацію, бо з’являються нові місця для проживання переміщених українців. Після того, як були внесені зміни (надавачі послуг можуть приєднатися до експериментального проєкту за спрощеною процедурою – ред.), очікуємо, що збільшиться кількість надавачів послуги. Наприклад, за спрощеною процедурою планує приєднатися до програми одна з луцьких установ та прийняти вісім людей”, – наголошує кейс-менеджерка Людмила.
За час дії Постанови 888, з серпня минулого року, організація перевезла 12 людей до постійного місця проживання. Один з останніх кейсів “Схід SOS” – це транспортування п’ятьох евакуйованих мешканців з Донеччини до Центру надання соціальних послуг Сухополовʼянської селищної ради, що на Чернігівщині. Відтепер вони зможуть там постійно проживати та отримувати необхідні послуги.
Кейс-менеджерка “Схід SOS” Людмила розповідає, що попри виклики війни місце для щасливих моментів залишається. Так, у шелтері організації під час евакуації познайомились чоловік та жінка старшого віку. Поки тривали оформлення документів для жінки, для чоловіка вже знайшли постійне місце проживання. Однак він відмовився їхати без своєї коханої, бо за досить короткий час вони зрозуміли, що хочуть бути лише вдвох. На зустріч пішла військово-цивільна адміністрація нового місця проживання чоловіка, яка пообіцяла, що як тільки будуть готові документи для жінки, вона зможе переїхати до нього, а вже там вони матимуть можливість одружитися у геріатричному закладі.
Підтримане проживання та стаціонарний догляд повинні розвиватися, бо люди, які потребують евакуації, часто відмовляються від неї. Вони не впевнені у майбутньому
Ярослав, координатор напряму евакуації ГО “Схід SOS” наголошує, що послуги підтриманого проживання та стаціонарного догляду потрібно розвивати та надавати у кожній громаді. Адже тільки впевненість у тому, що людині нададуть допомогу та евакуюють у місце, де про неї попіклуються, дозволяє вчасно врятуватися від війни.
“Страх того, що людям нема де жити та кому про них попіклуватися, тримає людей старшого віку та людей з інвалідністю на території бойових дій. Зараз дійсно існує повний цикл евакуації, але послуг підтриманого проживання та стаціонарного догляду бракує. Якщо людина старшого віку, але вона може себе обслуговувати, в неї є прив’язаність до свого житла, до своїх соціальних зв’язків в селі або місті, де вона жила. Сусіди, звичний простір, звичне житло. Їм дуже важко це відпускати.
Іноді такі люди тягнуть до останнього, коли страх перед тим, що прилетить снаряд, стає більшим, ніж страх невідомості. Тому завжди з цими людьми треба працювати, спокійно їм пояснювати, що їх не залишають в біді, що про них попіклуються”, – каже координатор напряму евакуації.
Ярослав зазначає, що не останню роль у страхах людей з прифронтових територій відіграє і російська пропаганда. Ворог неодноразово поширював дезінформацію, що людей евакуюють, аби продати на органи. Чи фейкові історії, коли вимушених переселенців просто залишають посеред поля. Однак зараз всі процеси евакуації відбуваються централізовано – людей реєструють у відділах соцзахисту кожної області, оформляють допомогу та, залежно від потреби, організовують подальше розміщення.
Нагадаємо, для того, щоб послуги з підтриманого проживання або стаціонарного догляду люди могли отримувати вчасно і в повному обсязі, у 2024-му році Мінсоцполітики розробило механізм їх надання ВПО старшого віку і людям з інвалідністю за принципом “гроші ходять за людиною”. Отримувач послуги сам обирає надавача та оплачує його послуги зі спеціального рахунку. Це дає можливість людині, яка потребує сторонньої допомоги та підтримки, але через бойові дії змушена залишити власне житло, інтегруватися в нову громаду, будувати соціальні та економічні зв’язки, а головне – самостійно приймати рішення щодо свого життя.
Після змін до Постанови 888 отримати послуги можуть внутрішньо переміщені люди старшого віку та люди з інвалідністю, яким встановлено ІV групу рухової активності (раніше таке право мали ті, кому було встановлено V групу рухової активності).
Також, завдяки змінам, надавачі послуг можуть приєднатися до експериментального проєкту за спрощеною процедурою. Тепер не потрібно додатково проходити перевірку відповідності у Національній соціальній сервісній службі – достатньо однієї заяви.
Наразі 141 людина отримує соціальні послуги за новим принципом. До переліку надавачів включено 19 організацій, ще 45 звернулися із заявами з наміром приєднатись до проєкту.
