Батько недієздатної повнолітньої особи, який проходить військову службу в Збройних Силах України, на цей час не може бути призначений її опікуном, оскільки така особа потребує постійного щоденного стороннього догляду, якого батько на час служби не зможе забезпечити в повному обсязі.
Водночас батько не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним сином, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов’язки опікуна.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за заявою батька про визнання повнолітнього сина недієздатнім, встановлення опіки і призначення опікуна.
Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, визнав сина заявника недієздатною особою, обов’язки зі здійснення опіки поклав на орган опіки та піклування. У задоволенні вимоги про призначення опікуном батька відмовив, оскільки він зараз проходить військову службу, а його син потребує постійного щоденного стороннього догляду, якого, на переконання суду, на цей час не може забезпечити заявник, проходячи службу в ЗСУ в іншій місцевості.
КЦС ВС залишив судові рішення попередніх інстанцій без змін, зробивши такі правові висновки.
Згідно зі ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
Положеннями ст. 63 ЦК України закріплено, зокрема, що опікун або піклувальник призначаються з урахуванням можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке має відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, бути подане в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування повинен якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував ч. 4 ст. 63 ЦК України, яка приписує ураховувати можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника, та не задовольнив вимогу заявника про призначення його опікуном над недієздатним сином, керуючись насамперед інтересами недієздатного. Заявник зараз проходить військову службу в ЗСУ, має відрядження, у свою чергу його син є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, виявляє хронічний, стійкий психічний розлад у формі помірної розумової відсталості, за своїм станом здоров’я не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, він потребує постійного щоденного стороннього догляду, якого заявник на цей час не зможе забезпечити в повному обсязі.
При цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу, що заявник не позбавлений права надалі бути призначеним опікуном над недієздатним сином, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають йому в повному обсязі виконувати обов’язки опікуна.
У свою чергу до встановлення опіки і призначення опікуна над недієздатним сином заявника орган опіки та піклування відповідно до ст. 67 ЦК України зобов’язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням; вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Постанова Верховного Суду від 4 грудня 2024 року у справі № 634/1126/23 (провадження № 61-9837св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/123752147.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.