Закарпатський окружний адміністративний суд став на бік військовослужбовця, який просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами — у зв’язку з необхідністю постійного догляду за дружиною, особою з інвалідністю I групи. Суд визнав дії військової частини протиправними та зобов’язав повторно розглянути рапорти про звільнення з урахуванням правових висновків суду, повідомляє «Судово-юридична газета».
Ключове у справі — оцінка доказів щодо потреби в постійному сторонньому догляді. Суд дійшов висновку, що відповідний висновок лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) є належним і достатнім доказом, а формальні зауваження військової частини щодо форми документа не можуть бути підставою для відмови у звільненні.
Обставини справи №260/8527/25
Позивач — військовослужбовець, мобілізований під час воєнного стану, учасник бойових дій, який безперервно проходить службу з 2016 року. У 2024 році він одружився, у подружжя народилася дитина. Після пологів стан здоров’я дружини різко погіршився: за результатами медичного обстеження їй встановили інвалідність I групи (основний діагноз — атрофія зорового нерва).
У травні 2025 року ЛКК за місцем проживання видала висновок про те, що жінка потребує постійного стороннього догляду. Посилаючись на абзац 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», чоловік подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Аналогічний рапорт було подано повторно разом з адвокатом.
Командування військової частини відмовило у звільненні. Серед підстав — твердження про відсутність належних документів, які б підтверджували необхідність постійного догляду, а також посилання на те, що висновок ЛКК нібито не відповідає вимогам наказів МОЗ і не є належним доказом.
Не погодившись із такими відмовами, військовослужбовець звернувся до суду.
Правова оцінка суду
Суд детально проаналізував норми законодавства, що регулюють звільнення з військової служби під час воєнного стану, а також повноваження медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) і лікарсько-консультативних комісій.
Ключові висновки суду:
Наявність необхідності постійного догляду за дружиною з інвалідністю I групи є самостійною і достатньою підставою для звільнення з військової служби під час воєнного стану, якщо військовослужбовець не бажає продовжувати службу.
Поняття «постійний догляд» означає безперервний, необмежений у часі догляд за особою, яка не здатна до самообслуговування. Такий підхід узгоджується з позицією Верховного Суду.
Потреба у постійному догляді може підтверджуватися не лише документами МСЕК, а й медичним висновком ЛКК, якщо він містить чіткий висновок про необхідність саме постійного догляду.
Висновок ЛКК, виданий закладом охорони здоров’я за місцем проживання, з підписами членів комісії та печаткою, є належним і допустимим доказом, навіть якщо він оформлений не на «типовому» бланку.
Відповідач не надав доказів того, що такий медичний висновок є незаконним або недостовірним.
Суд також наголосив на принципах добросовісності, розсудливості та належного урядування в адміністративних процедурах: державний орган не може отримувати вигоду з власних помилок або формального підходу до розгляду документів.
Що вирішив суд
Закарпатський окружний адміністративний суд постановив:
- визнати протиправними дії військової частини щодо відмови у задоволенні рапортів про звільнення;
- зобов’язати військову частину повторно розглянути рапорти з урахуванням правових висновків суду;
- стягнути з військової частини судовий збір на користь позивача.
Водночас суд не став безпосередньо зобов’язувати командування ухвалити рішення про звільнення, зазначивши, що первинне вирішення цього питання належить до повноважень військової частини, але має здійснюватися з урахуванням встановлених судом обставин і правових підходів.