П’ятий апеляційний адміністративний суд підтвердив: військовослужбовця, мобілізованого під час воєнного стану, мають звільнити зі служби, якщо він є єдиною реальною особою, здатною доглядати за батьком з інвалідністю I групи, повідомляє «Судово-юридична газета».
Суд визнав незаконною відмову військового органу, який формально послався на наявність інших родичів, хоча ті фактично не могли здійснювати догляд. Апеляційна інстанція залишила в силі рішення суду першої інстанції та зобов’язала звільнити військовослужбовця за сімейними обставинами.
Обставини справи №400/2222/25
Військовослужбовець звернувся до суду після відмови командування звільнити його зі служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Підставою він зазначив необхідність постійного догляду за батьком — особою з інвалідністю I групи, що підтверджувалося довідкою МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації.
До рапорту позивач долучив пакет документів, зокрема підтвердження інвалідності батька, документи про смерть матері, довідки органів ДРАЦС щодо відсутності інших дітей у батька, а також нотаріально засвідчені переклади документів, які підтверджують, що його донька (член сім’ї другого ступеня споріднення для батька) постійно проживає та навчається в Німеччині і об’єктивно не може здійснювати догляд.
Відмова командування ґрунтувалася на двох аргументах:
- наявність члена сім’ї другого ступеня споріднення;
- нібито відсутність належних документів щодо необхідності постійного догляду.
Рішення судів
Перша інстанція — Миколаївський окружний адміністративний суд — повністю задовольнила позов: визнала відмову у звільненні протиправною; зобов’язала звільнити позивача з військової служби за сімейними обставинами; стягнула з відповідача судовий збір.
Апеляційна інстанція залишила це рішення без змін.
Ключові правові висновки апеляційного суду
Потреба в постійному догляді.
Встановлення I групи інвалідності МСЕК саме по собі свідчить про потребу особи в постійному сторонньому догляді. Додаткових медичних висновків у такому випадку закон не вимагає.
Тлумачення «відсутності інших членів сім’ї».
Умова закону не зводиться до формальної наявності родичів. Якщо члени сім’ї першого або другого ступеня споріднення об’єктивно не можуть здійснювати догляд (через проживання за кордоном, навчання, проходження служби тощо), вони вважаються «відсутніми» у розумінні статті 26 Закону.
Відсутність вичерпного переліку документів.
Законодавство не містить затвердженого переліку документів, якими військовослужбовець має доводити відсутність інших осіб, здатних здійснювати догляд. Вимагати «неможливі» документи означає покладати на особу надмірний і необґрунтований тягар доказування.
Тягар доказування — на суб’єкті владних повноважень.
Саме орган військового управління мав довести правомірність відмови та обґрунтувати, які саме документи є необхідними. Цього зроблено не було.
Практика Верховного Суду.
Апеляційний суд послався на усталені позиції Верховний Суд щодо змісту поняття «постійний догляд» і необхідності реального, а не формального підходу до оцінки сімейних обставин.
Апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.