Фото: Київська обласна державна адміністрація
В Україні починають активніше розвивати підтримане проживання для людей з інвалідністю та людей похилого віку. Лідерство в реалізації такого формату підтримки – у громадських організацій, тоді як у комунальній сфері торік цю послугу отримали менш ніж тисяча людей.
Про це йшлося під час круглого столу “Особливості та проблемні аспекти надання соціальної послуги підтриманого проживання” в Комітеті ВР з питань соцполітики, передає ZMINA.
Якщо людина з інвалідністю чи старшого віку потребує сторонньої підтримки, у родини є два шляхи розв’язання цього питання, розповіла міністерка соціальної політики Оксана Жолнович. Перший – хтось із рідних звільняється з роботи, щоб забезпечити догляд людини з інвалідністю, але це становить ризик бідності для сім’ї та десоціалізації доглядальника. Другий шлях – оформлення людини з інвалідністю в інституційний заклад (інтернат), нерідко за межами населеного пункту, що призведе до втрати родинних зв’язків.
“Ми даємо третю опцію. Зараз системно переглядаємо питання догляду і робимо градацію. Якщо людина потребує невеликого обсягу догляду – помити вікна, приготувати їжу, – то пріоритетом має бути підтримка вдома. Якщо людина в результаті когнітивних порушень може бути самостійною, але потрібно, щоб інша людина постійно стежила за її безпекою, тоді пріоритетом у громаді має бути денний догляд”, – зазначила вона.
Третій варіант – коли підтримка має бути постійною, але в громаді, зокрема в будинку підтриманого проживання, де достатній рівень безпеки й догляду, проте людина залишається самостійною і соціалізованою.
“І лише у випадках, коли людина зовсім не має змоги за собою доглядати, є лежачою, тоді це має бути стаціонарний догляд цілодобово. Але в маленьких будинках, неподалік дому, щоб можна було постійно контактувати з родиною. Щоб це було максимально наближено до домашніх умов”, – сказала урядовиця.
Оксана Жолнович пояснила: підтримане проживання – це квартира чи будинок, де живуть люди з інвалідністю, кожен має свою кімнату, свій особистий простір, є спільна кухня, де вони готують їжу самостійно з наглядом соціального працівника.
“Пілотний проєкт із підтриманого проживання для ВПО, який міністерство започаткувало минулого року, полягає в тому, що ми закуповуємо послугу у всіх. Сьогодні флагманами таких послуг є громадські організації, у них уже є досвід, напрацьований механізм, плюси і мінуси, які ми можемо врахувати”, – зауважила міністерка.
Вона закликала громади, у яких немає свого надавача соціальної послуги підтриманого проживання, залучати громадські організації чи фонди, надавати їм приміщення і закуповувати цю послугу, яка наразі фінансується державою. Це може бути невелике приміщення на 5–10 людей навіть на базі центрів з надання соціальних послуг.
“Надалі ми зробимо механізм фінансування для всіх, не лише для ВПО. Наразі, якщо для місцевих мешканців громада має фінансувати цю послугу, це може бути заскладно. Тому зараз напрацьовуємо модель, як ми будемо співфінансувати: громада, обласний бюджет, державний бюджет”, – розповіла Жолнович.
За словами голови Національної соціальної сервісної служби України Василя Луцика, необхідно зробити пріоритетом, щоб підтримане проживання було доступним у кожній громаді.
Він зазначив, що, за чинним законодавством, в Україні є три види підтриманого проживання: для людей з інвалідністю і людей похилого віку, для бездомних осіб і “транзитне проживання” для дітей-сиріт і дітей з інвалідністю. За першими двома є державні стандарти надання соцпослуги, а за третім – немає.
“Одним з першочергових кроків має бути розроблення цього стандарту. Дві стратегії деінституалізації, які ухвалені Кабінетом Міністрів, – для дорослих і дітей – визначають підтримане проживання як той інструмент, який дозволить реалізувати Конвенцію ООН про захист прав осіб з інвалідністю і Європейську соціальну хартію”, – розповів Василь Луцик.
Він додав: під час ратифікації хартії було закріплене зобов’язання, що Україна має створити гідні умови для соціальної інтеграції та активної участі осіб з інвалідністю в суспільному житті. Підтримане проживання дозволить їх інтегрувати в суспільне життя, а не сепарувати в інтернатних установах.
“Скільки в нас людей узагалі отримують таку послугу? Лідерство за громадським сектором, ми не маємо цієї статистики. Але маємо статистику за комунальним – торік ця послуга була надана всього 969 особам. У масштабах України це нічого”, – розповів голова Нацсоцслужби.
Василь Луцик звернув увагу на основні недоліки, які виявили під час оцінювання приміщень, що надаються для підтриманого проживання.
- порушення і недотримання протипожежних умов;
- у більшості надавачів послуги відсутні окремі кімнати для однієї-двох осіб, зазвичай це чотири-шість і більше осіб, що не дозволяє людині комфортно проживати в умовах, у яких вона хоче;
- у більшості надавачів послуги відсутні договори із закладами охорони здоров’я або ліцензія на медичну практику.
Також голова Нацсоцслужби звернув увагу на те, що в деяких регіонах уже будують великі інтернатні заклади для ветеранів з тяжкими інвалідностями. Він наголосив, що це призводитиме до сепарації ветеранів з інвалідністю, вони не зможуть належно спілкуватись із зовнішнім світом. Оскільки ці інтернати будуть розташовані досить віддалено від обласних центрів, виникне ще проблема логістики.
Представниця Уповноваженого ВР з прав людини Олена Колобродова розповіла, що під час відвідувань інтернатних закладів соціальної сфери були зафіксовані численні порушення прав людини: недотримання норм житлової площі, відсутність необхідного догляду у зв’язку з недостатньою кількістю залученого персоналу, ізольованість мешканців закладів від суспільства, відсутність реабілітації, ресоціалізації людей з інвалідністю.
“Проаналізувавши фізичний, психологічний і соціальний стан підопічних установ, а також інформацію, яку отримали під час таких відвідувань, ми вбачаємо, що люди, які мають достатній рівень самостійності або здатності до набуття навичок самообслуговування, можуть та повинні перебувати не ізольовано, а соціально інтегруватися та реалізовувати право на незалежне життя у своїх громадах”, – зазначала вона.
Олена Колобродова навела результати проєкту на базі психоневрологічних інтернатів “За крок до підтриманого проживання та деінституалізації інтернатних установ соціального захисту”, який реалізувала ГО “Українські правозахисні ініціативи”. Зокрема, в інтернатних установах перебуває до 15% людей, які можуть самостійно проживати в межах громади в рамках проєктів підтриманого проживання та отримувати всі необхідні їм послуги вдома. Ще близько 25% підопічних інтернатних закладів зможуть перейти до підтриманого проживання після закінчення навчання та відносно недовгого терміну проживання в будинках або квартирах соціальної адаптації.
24 грудня 2024 уряд ухвалив Стратегію реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціалізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку. Передбачається, що відповідні послуги надаватимуться на рівні громад, завдяки чому до інтернатів потраплятиме менше людей, які потребують підтримки в проживанні. Реформа деінституалізації є одним із зобов’язань України на шляху вступу до ЄС.
Раніше ZMINA писала, що громадська спілка “Ліга сильних” надала офіційні пропозиції до проєкту державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та людей з інвалідністю. Зокрема, у проєкті відсутнє обмеження числа отримувачів послуги в одному житловому просторі. Це створює ризик повернення до інституційної моделі та малих групових будинків. Також пропонується долучити до складу послуги компоненти підтримки в здобутті освіти, реабілітації та працевлаштування в межах громади.
Також ZMINA розповідала, що внутрішньо переміщені особи старшого віку та люди з інвалідністю можуть скористатися соціальною послугою підтриманого проживання в громаді замість розміщення в інтернатному закладі. Послугу підтриманого проживання фінансуватимуть за принципом “гроші ходять за людиною”. Це дозволить людям самостійно обирати надавача та сплачувати за послугу коштами, наданими державою. Наразі в експериментальному проєкті вже беруть участь 18 надавачів соцпослуг, які можуть опікуватися більш ніж 250 людьми.