Фото: EPA/UPG
Не кожне видалення органу автоматично означає втрату працездатності чи функціональних можливостей і є підставою для встановлення інвалідності.
Інвалідність встановлюється не за фактом видалення, а за наслідками для життєдіяльності.
Пояснили LB.ua. у Міністерстві охорони здоров’я у відповідь на запит.
“Якби інвалідність встановлювали всім, кому видалили орган, то навіть люди після апендектомії мали б цей статус, хоча це не впливає на їхнє повсякденне життя”, – зазначили у відомстві.
Разом з тим у МОЗ зазначили, що лікарі керуються переліком безстрокових станів, визначеним у постанові КМУ № 1338, де чітко зазначено, в яких випадках втрата органу є підставою для встановлення інвалідності. Якщо стан є в переліку безстрокових станів, але лікар відмовив у встановленні інвалідності, це може бути помилкою, і в такому випадку рішення можна оскаржити.
Однак якщо стану немає в переліку, то лікарі оцінюють функціональні обмеження, які виникли після втрати органу.
“Наприклад, якщо людина після видалення органу не може працювати за своєю професією або має серйозні обмеження у повсякденному житті, це може стати підставою для встановлення інвалідності. Тому кожна ситуація аналізується окремо, з урахуванням медичних критеріїв та впливу на повсякденне функціонування людини”, – пояснили у міністерстві.
— Детальніше про це, як змінилася система після реформи МСЕК, читайте у нашому матеріалі.
Яна Осадча