А оскільки руки в неї не працюють, тексти набирає ногами
28-річна Оксана Попадюк не ходить і практично не рухає руками. Та попри це живе повноцінним життям: малює картини, тримаючи пензлик у зубах, пише вірші, ногами працює на комп’ютері.
Мужності Оксани Попадюк не бракує. У дитинстві, хоч і не ходила, грала на рівні з однолітками у футбол. Сидячи у старенькому інвалідному візку, відштовхувалася однією ногою від землі – і гайда за м’ячем. Частенько забивала голи у ворота супротивників. А тепер саме ногами набирає тексти на комп’ютері, встановлює програми, усуває поломки.
Коли дівчина почала опановувати комп’ютер, у неї ніхто не вірив, знайомі не могли збагнути, що вона робитиме з технікою, яка «слухається» тільки людських рук. Та Оксана наперекір усім стала одним з найвідоміших у Вижницькому районі програмістом-самоучкою. Нині їй часто телефонують, аби проконсультуватися, привозять додому непрацюючі системні блоки, просять налагодити поламку дистанційно.
– Я майже ніколи не сиджу без роботи. Тому не розумію молодих людей, які скаржаться, що їм нема де працювати. Якщо я – інвалід першої групи – змогла знайти роботу! Чому ж ті, які можуть вільно рухатися, скаржаться на життя?.. – дивується Оксана.
У вільний від роботи час дівчина береться за олівці та пензлі. Малювання – її хобі. Щоправда, фізично їй дуже важко працювати над картинами.
– Колись племінниця почала ходити до художньої школи і показала мені свої малюнки. Я дуже захотіла створити щось подібне. Але як?.. Вона дала мені пензлик до рота, розклала переді мною на ліжку фарби, листки – все, що може знадобитися. І я почала малювати, – розповідає Оксана. – На створення одного малюнка витрачаю приблизно півгодини. Щоправда, дуже втомлююся: під час малювання напружуються всі м’язи. Але отримую море задоволення від процесу малювання.
Картини Оксани Попадюк дуже позитивні. На них – рідні карпатські пейзажі, різнобарвні казкові квіти, тварини.
– У руках мені дуже важко втримувати мобільний телефон, не те, що ручку чи олівець. Тому для того, аби жити нормальним життям, прилаштовую інші частини тіла. І, виявляється, це можливо! – продовжує Оксана. – Ногами набираю тексти на комп’ютері, воджу мишкою по екрану. Коли треба прибрати у хаті, сідаю на підлогу, пальцями ніг вмикаю пилосос, ліктями притримую шланг і, повзучи, наводжу скрізь чистоту. Ніколи не можна здаватися.