Посмішка та краса попри все: за таким принципом живе мешканка Дніпропетровська, дівчина — модель у інвалідному візку Олександра Кутас

Ходити не може з дитинства, та це не стало на заваді а ні повноцінному життю, а ні захопленням — вона працює викладачем та волонтером.

Під час роботи з фотографом занурюється у мрію. Саме так описує свої емоції Олександра. Світ краси відкритий для кожного, впевнена дівчина. У це просто закохана. А почалося все випадково — просто на вулиці незнайомий фотограф запропонував фотосесію. Їй тоді було 16 років. Із того часу захоплення перетворилось на пристрасть.

Олександра Кутас, мешканка Дніпропетровська: “Я просто влюбилась в сам процесс. То есть мне уже было не важно в конце какие там получились кадры — как сам процесс творчества, креативности, когда мы смотрели как падает свет, куда падает тень, как держать листик какой-то, чтобы тень падала и получилось красиво. Я влюбилась во все это!»

Новий фотограф — нові враження.

“Вони різні — і я в них виходжу різна”, каже Олександра.

Але світлини — лише частина життя дівчини зараз. Вона досконально володіє англійською, викладає, займається волонтерською діяльністю. А ще разом із однодумцями підготувала та захистила при облдержадміністрації соціальний проект про “Безбар’єрний Дніпропетровськ” . Про перепони для людей із обмеженими фізичними можливостями знає не з чуток. І готова докласти максимум зусиль, аби їх вирішити.

Олександра Кутас, мешканка Дніпропетровська: “Программа очень актуальна. Учитывая, что сейчас идут военные действия в Украине и людей, которые травмированы, у которых есть какие-то повреждения и они нуждаются в этом — их все больше и больше. И вообще любой европейский город просто обязан быть приспособлен. Это называется маломобильная категория населения, в нее входят не только люди с ограниченными физическими возможностями, но и пожилые люди, которым мешают съезды по 15 см. Мамочки с колясками…»

50 тисяч доларів аби зробити центральну частину міста. 286 з’їздів та пандусів уже проектно розроблені, але немає фінансування. Держустанови хочуть, та не можуть. Принаймні такі Олександра чує відповіді. Проблема інфраструктури для інвалідів гостро стоїть у місті. Якщо держустанови обладнані належним чином, то заклади культури чи побуту пристосовані здебільшого лише у центрі міста. Хоча у департаментах і запевняють: із 2012-го року діє масштабна програма «Турбота». Вона передбачає вдосконалення інфраструктури для людей із обмеженими фізичними можливостями і вже розписана на 2013-2017 роки.

Вікторія Сінаткина, начальник Дніпропетровського міського управління соціального труда та соцзахисту: “Самое основное — это жилье наших инвалидов, которое, к сожалению, не всегда приспособлено для того, чтобы они могли беспрепятственно спуститься вниз, подняться. Дома строились в 70х-80х годах. Даже если работают лифты в 9-этажном доме, вот тот первый лестничный марш, который всем нам известен, 7 или 8 ступенек, преодолеть его инвалиду очень сложно».

Пандуси у помешкання, де живуть інваліди, встановлюють за бюджетні кошти. Однак треба ставати у чергу. Діючими нормами передбачено благоустрій і суспільних місць. Та керманичі зазначають: більшість вже зведених будівель не пристосовані для подібних робіт. Є й природні складнощі.

Лариса Чайка, заступник начальника Дніпропетровського ГлавАПУ: «В центральной части города у нас большие проблемы — потому что у нас город на 3-х холмах, сами уклоны холмов — они абсолютно ненормативные. Эти проблемы естественные, природные и преодолевать их очень сложно. Комитет обеспечения доступности маломобильных граждан, мы собираемся раз в квартал вместе с представителями организаций инвалидов какие в городе есть. У нас всегда идет диалог и если есть какие-то замечания от представителей общественных организаций к благоустройству — решается сразу!»

Та от Олександра Кутас, яка детально вивчала питання, оцінює пристосованість міста для людей, які мають такі ж проблеми зі здоров’ям, як і вона, — лише на 5 відсотків.

9-channel.com +ВІДЕО